— Чому?
— Тому що мені подобається, — засміялася жінка.
34
Наступного дня, після обіду, вони взяли свої килимки, подушки і книжки до фонтану, але не читали їх. Міс Вілкінсон влаштувалася зручніше й відкрила червону парасолю від сонця. Філіп більше не соромився, але спочатку жінка не дозволяла йому себе поцілувати.
— Я вчора погано поводилася, — сказала вона. — Я навіть спати не могла через почуття провини.
— Дурниці! — вигукнув він. — Я впевнений, що ви спали як мертва.
— Як гадаєте, що сказав би ваш дядько, якби дізнався?
— Він ніяк не зможе дізнатися.
Філіп нахилився до жінки, і його серце мало не вистрибнуло з грудей.
— Чому ви хочете мене поцілувати?
Він знав, що слід відповісти: «Тому що кохаю вас», але не міг змусити себе промовити ці слова.
— А як ви гадаєте? — запитав натомість.
Очі міс Вілкінсон усміхалися, коли вона подивилася на нього і торкнулася його обличчя кінчиками пальців.
— Яка гладенька у вас шкіра, — пробурмотіла жінка.
— Навпаки, давно вже час поголитися, — заперечив він.
Дивно, як важко було вести романтичні бесіди. Філіп виявив, що тиша допомагає краще, ніж слова. Можна було почути те, чого не висловити вголос. Міс Вілкінсон зітхнула.
— Я вам хоч трішечки подобаюся?
— Ще й як.
Коли він знову спробував її поцілувати, жінка не заперечувала. Філіп зобразив значно більшу пристрасть, ніж відчував насправді, і, як йому здалося, непогано впорався з цією роллю.
— Я починаю побоюватися вас, — зізналася міс Вілкінсон.