— Вам смішно, адже ви знаєте, що я жебрак і живу на горищі зі звичайнісінькою повією, котра зраджує мене з перукарями та
— Послухайте, це досить складне запитання. Може, ви відповісте на нього самостійно?
— Ні, адже відповідь варта чогось лише для того, хто сам осягнув її. Як гадаєте, для чого ви з’явилися в цьому світі?
Філіп ніколи не ставив собі цього запитання і на мить замислився.
— Ох, я не знаю: гадаю всі ми тут, щоб виконувати свої обов’язки, якомога краще скористатися власними здібностями і намагатися не ображати інших людей.
— Коротше кажучи, ставитися до інших так, як хочеш, аби вони ставилися до тебе?
— Мені так здається.
— Християнська мораль.
— Анітрохи, — вибухнув Філіп. — Це не має нічого спільного з християнською мораллю. Це просто загальна мораль.
— Але загальної моралі не існує.
— Тоді припустімо, що під дією алкоголю ви забудете свій гаманець, коли підете звідси, а я заберу його. Як вам здається, що змусить мене повернути його вам? Невже страх перед поліцією?
— Страх перед муками в пеклі за гріхи свої і надія на Царство Небесне в нагороду за життя праведника.
— Але я в це не вірю.
— Може, й так. Кант теж не вірив, коли вигадав категоричний імператив. Ви відкинули віру, але зберегли етику, котра ґрунтується на цій вірі. Як не крути, ви досі залишаєтеся християнином, і, якщо є Бог на Небесах, ви, безсумнівно, отримаєте свою нагороду. Всемогутній навряд чи такий дурник, яким зображує його церква. Поки ви дотримуєтеся Його заповідей, Йому байдуже, вірите ви в нього чи ні.
— Але якщо я забуду свій гаманець, ви неодмінно його повернете, — не здавався Філіп.
— Але не через загальну мораль, а тому, що боюся поліції.
— Ставлю тисячу проти одного, що поліція ніколи не довідається.
— Мої предки так довго жили у цивілізованій державі, що страх перед поліцією вгризся мені в кістки. Донька мого concierge ні хвилини не вагалася б. Ви скажете, це через її зв’язок зі злочинним світом. Але це не так, вона просто позбавлена вульгарних упереджень.
— А як тоді бути з честю, добротою, порядністю та всім іншим? — поцікавився Філіп.
— Ви колись грішили?