Зазирни у мої сни

22
18
20
22
24
26
28
30

— Пане Белінський, доброго дня!

Я впізнав безбарвний голос Івана Станкевича й, хитнувшись, зупинився. Ноги почали заплітатися годину тому, і тепер я зиркав навкруги, відчайдушно шукаючи місце присісти. Серце тріпотіло, перед очима пливли кола, і я розумів: ще кілька секунд — і повалюсь на асфальт.

— Доброго ранку! Що у вас? Є якісь новини? — мій голос ламався, я ступив ще крок і опустився на бордюр, виставивши ноги на дорогу. На Клима Савура машин не було.

— Ні. Поки що нічого конкретного.

Я згорбився, впер підборіддя в груди й тихо застогнав. Теплий маслянистий страх розпливався нутрощами. Ми його не знайдемо, хай там що робитимемо, ми не повернемо його. Від цієї думки в голові прокотилося моторошне відлуння. Я напружився, спробував прогнати її, але думка не щезала, немов гачками вчепившись у мозок.

— Хочу поставити вам кілька запитань, — сказав капітан Станкевич.

— Так. Звісно. Я слухаю.

Він витримав паузу — в динаміку щось шурхотіло, — а тоді видав:

— Як часто ваша дружина бере вихідні посеред тижня?

Я не тямив, навіщо він запитує, але відповів:

— Нечасто. Якщо й бере вихідний, то лише в будні. Єва — адміністратор у «Чорній перлині», а у вихідні там багато роботи.

— Добре. А ви? Вчора ви ж мали бути в офісі.

— Так, — підтвердив я.

До чого це?

— Ваші колеги із Zoom Support розповіли, що ви побігли додому, не пропрацювавши й півгодини, а перед тим вам хтось телефонував. Чому? Чому ви пішли так рано?

Я прибрав руку від голови та подивився на пальці. Вони дрібно тремтіли, і я відчував, як від кінчиків на долоню й далі на передпліччя розповзається холод.

— Ця розмова не стосувалася викрадення.

— Логічно було б подумати, що вам телефонувала дружина, і після розмови ви побігли додому. Проте вчора ви заявили, начебто саме ви першим виявили зникнення Теодора. Крім того, я поговорив із директором вашого кол-центру. Він не впевнений, але стверджує, нібито вам телефонували з Америки. Це правда?

— Правда, — прошамкав я.

— Він також повідомив, що вам телефонували з ФБР і що під час розмови ви кілька разів зривалися на крик. Але він знову ж таки не впевнений, можливо, це був розіграш.