«Тоді якого хріна?» – запитала про себе Рута і, ще раз кивком вказавши на матрац, крижаним тоном промовила:
– У цьому немає потреби.
На чверть хвилини вони замовкли, і шум дощу, що стиха барабанив у вікно, неначе посилився. Іванка витріщилася на подругу з таким виглядом, нібито завантаження її останньої фрази обірвалося посередині, й тепер бідолаха намагається зрозуміти, що Рута мала на увазі, лише з того уривка, який був доступний. Хоча, певна річ, обидві чудово розуміли, про що йдеться.
Мовчання затягувалася. Зрештою Іванка тихо проказала:
– Я знаю, що немає, просто…
– Просто?
Вона відклала насос і опустила очі. Рута подумала, що ще місяць тому вони зраділи б нагоді залишитися на ніч разом, може, запросили б однокласниць і влаштували вечірку, але в той момент Іванка не могла знайти, куди приткнути очі, і, здавалося, ладна була віддати що завгодно, аби Рута забралася геть. Утім це тривало лише мить.
– Твоя правда, – всміхнулася Іванка, – пробач. Я ляжу в кімнаті батьків.
Рута похитала головою та стомлено видихнула.
– Я не збираюся вистрибувати у вікно абощо. – Вона зиркнула на подругу. – Це через моїх батьків, так?
Іванка мовчки хитнула головою.
– Що вони тобі наговорили?
– Нічого такого. Чесно.
– Просили наглядати за мною?
Іванка заперечно мотнула головою.
– Це не через них. Не тільки через них. Я сама, якщо з тобою щось станеться, собі не пробачу. А твої батьки взагалі повісять мене. – За мікроскопічну частку секунди до дівчини дійшло, що вона щойно бовкнула, й Іванка збіліла, мов крейда. – Блядь! Статник, вибач! Я тупа курка, я не це хотіла сказати! І вони мені нічого такого не говорили!
Рута понуро всміхнулася.
– Ти тупа курка, це точно, але все нормально, – махнула рукою вона. – Накачуй. Пофіг. Спатиму тут. Просто знай, що все добре, і розслабся.
Іванка подивилася на матрац і, нахилившись, відчепила гумовий шланг, що з’єднував його з насосом.
Рута тим часом підійшла до вікна, сперлася на підвіконня й виглянула назовні. Дощ розмивав обриси міста. Удалині жалібно погуркував грім, а у дворі один за одним вмикалися перші ліхтарі. Іванка запитала: