Твердиня

Сьогодні понеділок, 6 серпня 2012 року, і ми вирушаємо вглиб лісів Мадре-де-Діос на пошуки загубленого міста Паїтіті.

Нас четверо, ми маємо карту і вичерпні інструкції, як дістатися Твердині, що нібито захована в джунглях на захід від Такуатіману.

Не так важливо, хто ми є, звідки прийшли і де взяли карту, що веде нас крізь сельву. Важливо інше: існує ймовірність, що наша експедиція з причин, які від нас не залежать, може не повернутися з Мадре-де-Діос.

Літак, яким ми плануємо покинути Перу, відлітає з аеропорту Ліми 24 серпня 2012 року. Це означає, що найпізніше 18 серпня 2012-го ми пропливатимемо повз цю злітну смугу, вертаючись до Пуерто-Мальдонадо, і — якщо все буде гаразд — заберемо записку.

А тому:

а) якщо ви читаєте це послання і 18 серпня 2012-го не настало, будь ласка, покладіть записку в пакет, переконайтеся, що він герметично закритий, і лишіть там, де знайшли;

б) якщо ви натрапили на це послання після 18 серпня 2012-го, значить, з нами скоїлося лихо і ми не повернулися, відтак ми люб’язно просимо вас повідомити посольства Франції, США, Японії та України про зникнення їх громадян у тропічному лісі.

Усвідомлюючи безмежжя просторів, які займають ліси Мадре-де-Діос, ми лишаємо вказівки, де нас шукати:

• від цього місця ми продовжуємо шлях на північний захід і піднімаємося по Ріо-де-лас-П’єдрас (Такуатіману) до точки з координатами 11°42´47˝ пд. ш. 70°22´58˝ зх. д., де завертаємо у праву (наскільки нам відомо, безіменну) притоку;

• просуваємось угору за течією приблизно на 30 км до своєрідної скелі, що має форму голови папуги, біля неї залишаємо човен і вирушаємо крізь джунглі на південь;

• південніше від бескиду Голова Папуги розташовуються два малі озера, відповідно на відстані 5 та 8 км від місця висадки, ми плануємо досягти нижнього (південного) озера, там завернути і далі рухатись виключно на захід, сподіваючися дістатись мети нашої експедиції протягом двох-трьох денних переходів.

Наперед вдячні за допомогу, якщо вона, звісно, знадобиться.

Сімеон Б.

Левко Б.

Ґрем К.

Сатомі Х.

06/08/12

Хмурячись, Левко віддав аркуш Семену.

— Ну що, як тобі? Бачу, незадоволений.

Послання було кострубатим, надміру офіційним і водночас надто кіношним, якимось сурогатним. Хоча не це турбувало українця.