Твердиня

Коли моторка підпливла достатньо близько, щоб її можна було чути, Сатомі гукнула:

— Чого стоїте, лежебоки? Тягніть на причал манатки, через три хвилини вирушаємо! — І голосно розсміялась.

За хвилину тупий ніс надувного човна м’яко ткнувся в одну з опор причалу.

— Що це таке? — синхронно спитали Лео і Сьома.

Японка аж сяяла:

— Це надувний човен «BRIG B310» із підвісним мотором «Tohatsu».

Ґрем також щасливо всміхався.

— Де ви його взяли? — Левко вражено водив очима по плавучому засобу. Моторка була в непоганому стані, особливо зважаючи на те, в якій глушині її роздобули. — Човен практично новий.

— Та-а-ак! — задоволено проворкотала Сатомі, а тоді, задерши носик, випалила: — Я його купила.

— Купила? — вирячився Сьома.

— На дідька? — спохмурнів Левко.

— Атаучі відмовився везти нас.

— Навідріз, — підтакнув американець.

Левко з Семеном перезирнулись.

— Довелося на ходу вигадувати інші варіанти. Ми знайшли іншого човняра з оцим. — Дівчина провела долонею по тугому прогумованому боку. — Але бідолаха, коли дізнався, що треба підніматися вище від Проґресо, повівся, як Атаучі: ледь не знепритомнів і дав задній хід. Ми з Ґремом старались, як могли, згвинтили ціну до небес, але мачігуенга відмовлявся. Тоді я запропонувала продати човен разом з мотором і двома каністрами. Поторгувавшись, індіанець погодився. — Японка вкотре показала зубки. — У мене не було вибору. — А очі так і промовляли: «А ви ще сумнівалися, чи брати мене. Що б ви зараз робили, розумники?»

Лео і Сьома виглядали сконфуженими.

— Скільки тобі обійшлося… — Сьома оглянув човен, зауваживши дві засмальцьовані каністри, вкладені під другою лавою, новий намет, спальники і кілька пакунків із покупками, — …оце все щастя?

— Ну, новий човен коштує тисячу двісті баксів, я дивилась в Інтернеті, додайте ще десь п’ятсот на підвісний мотор і сто на каністри… — Дівчина витримала паузу і доказала: — А я взяла все за тисячу! — Вона дзвінко засміялася. — Вигребли всю готівку в «Banco de la Nacion».

Левко присвиснув. Поміж них існувала домовленість: усі неособисті витрати діляться порівну. Оскільки їх тепер стало четверо, кожному доведеться викласти двісті п’ятдесят доларів за останнє придбання (це ще не беручи до уваги грошей за взуття, спальники та інше спорядження), що катастрофічно перекошує бюджет поїздки. Особливо для Левка. У нього цих зайвих двох з половиною сотень просто не було.

— Це було… е… трохи необдумано, — потупившися, сказав українець.