— Перш за все треба розшукати Сатомі, — дивлячись під ноги, проказав Семен.
Він розумів, що на ділі варіантів у них небагато. Їхня групка нагадала йому самотнього короля на шаховій дошці, якого сильніший ворог заганяє в кут. Відтепер їхні рішення, плани чи задуми не мають значення, а всі можливі ходи визначені наперед тими, хто притягнув уночі чорношкірого і хто бив у дзвони всі попередні дні. Ці ревні хранителі таємниць Паїтіті зараз поряд, спостерігають за ним і товаришами — у цьому Сьома не сумнівався жодної миті.
Ґрем прикусив губу. Мулату стало соромно, що він не згадав про дівчину.
Левко сказав:
— Спочатку знімемо його і… і відтягнемо кудись.
— Для чого?! — знову завівся американець. Він важко дихав, тримаючи рот широко відкритим. Так, наче боявся, що втратить контроль і почне цокотіти зубами, щойно стулить щелепи докупи. — Може, ви йому ще поминальну тризну влаштуєте?!
Українець схопив мулата за плече і стиснув.
— Ґреме, заспокойся. — Він двічі струснув Ґрема, поки не спіймав його погляд. — Чувак, якщо Сатомі повернеться сюди без нас, я не хочу, щоб першим, що вона побачила, був дохлий ніґер із вирваною щелепою, підвішений на бразильському горіхові.
Американець іще більше знітився. За інших умов він би вилаяв Левка за слово «ніґер». Правда, за інших умов Левко навряд би його вжив. Наразі було не до політкоректності.
— Ми можемо лишити когось у таборі, — промимрив мулат. — Сема, наприклад. Або я лишусь.
— Ні! — гаркнув Левко. — Відтепер ми постійно триматимемося разом. Навіть сцяти ходитимемо, тримаючися за руки!
Семен пішов у табір і повернувся назад із похідним ножем.
— Підсади мене, — тихо попрохав. Він поводився адекватно, але якось загальмовано, ніби пацієнт, який іще не відійшов від операційного наркозу.
— Залазь. — Левко присів навпочіпки, зануривши руки у вогке і глизяве опале листя.
Росіянин заліз йому на шию.
— Тримаєшся?
— Так.
Балансуючи руками, Лео став підійматися. Сьома був худим, але дебелим хлопчиною і важив не менше за Левка. Якоїсь миті українець усвідомив, що от-от утратить рівновагу і разом із товаришем беркицьнеться долі.
— Допомагай мені… тримайся… вхопися… за нього… — хрипнув він.
— Не буду, — аж зашипів Семен. — Я
ebooksa