Левко напружився до краю. Квадрицепси на ногах затріщали. Ліва литка завібрувала, сигналізуючи про наближення болючої судоми. На жаль, усі старання були марними — і Лео з Сьомою почали завалюватись. В останній момент українець пересилив відразу і схопився обома руками за здутий живіт. Тіло виявилось холодним, вогким і на диво піддатливим. До горла підкотила хвиля нудоти. Зате вони вистояли.
Ґрем тупцяв за кілька кроків від них і отупіло спостерігав.
— Все о’кей? — бевкнув згори росіянин.
— Ріж давай!
І Сьома почав різати. Мертвяк задриґався, немов живий. Кучерява голова колихалась, наче довбешка ганчір’яної маріонетки, точно над Левковими очима. З мертвого рота досі смерділо. Та найстрашнішим був язик, який вивалювався з горла. Нічого страшнішого Левко не бачив за все своє життя. Хлопець відчув, що у нього підгинаються коліна — цього разу не від напруги. Стало млосно. Перед носом замелькали червоно-сірі цятки, руки заніміли, а на спині, шиї та щоках в одну мить засріблилася кольчуга з краплин холодного поту.
— Швидше, — благально вичавив Левко.
Линва зі штучного волокна не піддавалася.
— Не можу!
На півсекунди — не більше — в очах у Левка померкло. Він відпустив негра, хапнув ротом повітря і став осідати. Тієї ж миті Сьома перетяв мотузку. Зашурхотівши, вона зникла в плетиві ядуче-зелених епіфітів[108], а тіло посунуло додолу. Росіянин не встиг навіть зойкнути, тільки відкинув подалі ножа, а через секунду вони втрьох повалились на вимокле смердюче листя: внизу — Левко, над ним — мертвий негр, уткнувшись оголеним горлом хлопцю в потилицю (зі сторони могло здатися, що мертвяк прагне з’їсти голову українця), а нагорі — Семен.
— Встань з мене! От бля! Злізь! — борсався українець, відчуваючи, як мертвий язик заплутується у волоссі.
Сьома хутко сповз із трупа, але не став допомагати товаришу. Сидів, відкинувшись, спирався руками об землю і загальмовано дивився на бездиханне тіло. Ґрем також не рвався допомагати.
— Зніміть його з мене! Стягніть на хер! — кричав Левко. Негр був з біса важким.
Семен так і не торкнувся чорношкірого. Навіть відповз трохи.
Зрештою Левко виборсався з-під тіла. Завмерши навкарачки, переводив подих. І саме в цей момент його вирвало. Власне, хлопець більше кавкав, ніж спорожняв шлунок, позаяк блювати особливо було нічим.
Трохи часу вони посиділи, порозповзавшись у різні кутки табору. Приходили до тями. Зрештою Левко піднявся і потягнув мертвяка геть від табору. Семен мовчки приєднався до нього. Разом вони відволокли негра в ліс, уклали між двома пласкими коренями і закидали листям.
— От і все, — хрипко сказав українець.
— Так. Тепер ходімо по Сатомі, вона не могла далеко забігти.
Хлопці озброїлися мачете і подалися туди, де вчора ввечері востаннє бачили дівчину.
Ґрем простував попереду.
Знайти японку виявилось не так просто, як здавалося. Налякана побаченим, вона бігла напрочуд довго, в шоковому стані ігноруючи пітьму і колючі гілки. Хлопці здогадувались, у якому приблизно напрямку вона подалася. Проблема полягала в тому, що до ранку більшість слідів щезли. Шукаючи обламане гілля і шматки одягу на колючках, Левко, Ґрем і Сьома повільно просувалися на південний захід.
ebooksa