Твердиня

— Ні, — розважливо відповів Семен. — Я переписав їх зі стін Чорної кімнати.

— І ти хочеш, щоб я повірив, що якісь аборигени, котрі жили в перуанських джунглях тисячі років тому, спрогнозували день атаки на Пентагон та будівлі Всесвітнього торгового центру?

— Так. І не лише дату, але й точну кількість загиблих. Поки сидів на верхній терасі, я розшифрував ще кільканадцять рядків. Тут є 26 квітня 1986-го, 1 вересня 1939-го, 15 квітня 1912-го…

— А що було 15 квітня 1912-го?

— Потонув «Титанік».

Усмішка не сходила з губ українця:

— Ти помилився.

— Тобто? — не зрозумів Сьома.

— На декого бруґмансія діє довше, ніж дві доби.

— Не віриш мені…

— Ти передивився голлівудських фільмів, Сьома. Пам’ятаєш «Знамення» з Ніколасом Кейджем[189]? Та ж сама бодяга з цифрами, що віщували катастрофи. Стрічка слабенькою вийшла, навіть Кейдж не допоміг, критики порвали її на німецький хрест.

— Але… — Семен не знав, як передати те, що відчував у Чорній кімнаті, як описати інцидент, що стався сьогодні вранці.

— Джейсон підсміюється над тобою або… — Несподівана здогадка вжалила Левка: — Він дає тобі кокаїн?

— Байдуже. — Сьома насупився. — Думай, що хочеш, просто візьми ось це. — Один за одним він вирвав три листки із записника — таблиця відповідників, формула календаря, переписані дати — і всучив Левкові руки. — Бери їх і тікай. Сьогодні.

Українець сторопів.

— Як?

— На терасі шостого рівня досі лежить мотузка. Спустись по ній на нижчі рівні, далі — по скісних рампах на землю, і вшивайся крізь джунглі.

— А як же ось це, розумнику? — Левко потрусив браслетом з синьою лампочкою.

Сьома потер лоба.

— Не знаю, але завтра буде пізно. Забирай аркуші, розберешся з ними потім, і вали…