Твердиня

— Я загубив її…

Секунд десять усі ошелешено мовчали.

— Як то загубив? — зронила Сатомі.

— Ну отак, загубив.

— Де?

— Не знаю…

— Чому ти не сказав нам про це? — поцікавився Ґрем.

— Бо думав, що у нас є копія.

— У тебе з собою тільки одна копія?

— Так, інша лишилась у Стокгольмі.

— Почекайте, — стрепенулась Сатомі. — Якщо я все правильно розумію, ми зараз заглиблюємося в надра найбільш неприступних нетрищ на Землі у пошуках ефемерних руїн, не маючи на руках навіть карти? Куди ми йдемо, хлопці?

— То не карта, радше схема, впораємось і без неї, — заспокоїв друзів Левко. — Крім того, у нас є GPS-навігатор. — Він узяв до рук сіро-чорний пристрій. — Ми легко визначимо своє місцезнаходження, ми ж знаємо, де лежать озера, і…

Навігатор тихо «нявкнув», сповістивши про критично низький рівень супутникового сигналу, екран потьмянішав, а карта стала неактивною.

— Чува-а-ак… — розвів руками росіянин.

Доля знущалася з них.

— Чорт. — Левко сконфужено потрусив масивний «Garmin GPSmap», наче від того сигнал міг посилитись.

Незважаючи на те що вони перебували за двісті кілометрів від найближчих гір, щось блокувало сигнали з супутника. Крутий «Garmin GPSmap 78s» перетворився на просто коробку, начинену електронікою.

XL

Друзі розташувалися півколом обабіч пригаслого багаття й радились.

— Нам не потрібна карта, — доводив Левко.

— Ми не можемо рухатися без навігатора, — перечив Ґрем.