Процес заключної трансформації входив у повну силу.
І в цю мить Відривач голів побачив…
…очима дванадцятирічного хлопчика Гери старий фотосалон із типовим інтер’єром та фотокамерою, що кріпилася на тринозі.
Опукла, як єдине око циклопа, лінза була спрямована прямо на хлопчика, і, здавалося, наче в її бездонній глибині
Погане воно чи добре, але це все одно дуже тривожить Геру.
Фотограф, чоловік років за сорок, із лисиною, що робила його схожим на професора, виринув із-під накидки і сказав:
— Якщо ти сидітимеш із таким обличчям, то років через двадцять твої діти вирішать, що в цій країні було нещасливе дитинство, — він змовницьки підморгнув Гері. — Ти можеш усміхнутися? — запитав фотограф. — Чи хоча б зробити вигляд, що усміхаєшся?
Гера знизав плечима й розтяг губи у вимушеній усмішці.
— Ну, не так похмуро, — оцінив фотограф і знову пірнув під темну накидку.
— Так… — донісся його голос до Гери. — Не рухайся…
На нього знову дивилося скляне око об’єктива, чорна зіниця якого ось-ось розкриється. І це викликало в хлопчика нові неприємні відчуття. Йому хотілося якнайшвидше закінчити зйомку — наче входиш із хворим зубом у кабінет дантиста і мрієш про те, коли вийдеш нарешті з готовою пломбою. Тільки фотографування здавалося ще гіршим — може, через абсолютну невідомість, яка таїться в чорній, як космос, глибині об’єктива. Контраст підкреслювали промені прожекторів, що сліпили очі.
Навіть штучна посмішка довго не протрималася.
— Чорт! — фотограф випрямився, темна накидка одним кінцем лягла йому на плече. — Ну що це таке?
— Не знаю… — пробурмотів Гера, намагаючись якнайменше дивитися в об’єктив камери. А може, — промайнула думка, — може, просто не дивитися, коли… Але в тому-то й річ: об’єктив наче
— А ти часом не боїшся? — Гері здалося, що погляд фотографа став особливо зацікавлений.
— Не те щоб… — почав Гера і зніяковів.
Фотограф підійшов до нього і присів навпочіпки біля стільця.
— Здається, наче там… усередині лінзи щось ховається, так? Щось таке, як… — чоловік не договорив.
Гера дивився собі під ноги кілька секунд, а потім неохоче кивнув.
(Чого він з тобою няньчиться? І звідки йому відомо про…)