— Я… — насторожено відповів Косий. Його голос зірвався.
— А замок?
— О!.. — Косий схопився за голову, але відразу полегшено зітхнув: — Протяг… я просто забув… я…
— Заткнись! — кинув Головний. — Ти ледве не підставив нас, мудак! Такого недоумка, як ти, треба було залишити в машині. Від тебе й так ніякої користі. Врахуй, Алекс обов’язково про це дізнається. А тепер — марш закривати двері!
Косий безмовно підкорився.
— Усе. Починаємо, — Головний роздав Сивому і Боксеру по блюдечку і свічці. Подумавши секунду, дав і Косому, який вернувся з коридору.
— Запальнички? — він подивився на людей, усі мовчачи кивнули. — Добре, я потім усіх перевірю сам.
Коли усі повернулися, щоб вийти в коридор за каністрами, головний затримав Боксера:
— Ти береш спальню з тим опудалом, — і додав навздогін іншим: — Ви візьмете другу кімнату й вітальню. Я закінчу тут.
Боксер застиг на місці, немов його посилали в пекло.
— Ні! Я туди сам не піду!
— Добре… Ми підемо туди всі разом…
Він указав Боксеру на каністру, а сам подався вперед. У коридорі до нього приєдналися двоє інших.
Головний штовхнув ногою двері спальні, щоб зайти… і наступної миті, коли чотири пари очей метнулися до протилежної стіни, в усіх перехопило подих…
Мумія
Алекс набрав номер мобільного телефону Головного.
(довго)
Зараз той візьме свою мобілку, і він скасує операцію.
(але звідки це гнітюче передчуття, що він запізнився?.. що вже нічого не…)