Нарешті, вони заскочили в машину.
— Боже… Що це було?.. — тремтячим голосом промекав Сивий. — Мене аж трусить, як подумаю…
— Заткнися! — через плече кинув Головний, що сидів попереду поруч із Боксером, який був за кермом.
— Швидше! — гаркнув Головний на водія, в якого так тремтіли руки, що він не міг завести машину.
— Невже він… воно… А якщо це лігвище Відривача… — знову подав голос Сивий.
— ЗАТКНИ СВОЮ ДУРНУ ПЕЛЬКУ!!! — закричав Головний.
Усіх настільки охопила сліпа паніка, що ніхто не звернув уваги на сильний запах бензину в салоні автомобіля. І що задні двері були відчинені, а замок — зламаний зовні. Косому, котрий крізь них і заскочив у машину, було не до таких дрібниць.
Боксер, якого трусило, мов у лихоманці, ніяк не міг справитись із запалюванням.
— Дай!.. — Головний видер у нього ключі.
При цьому його ліва рука сперлася на спинку водійського крісла.
— Що це? — він підніс до очей мокру долоню, намагаючись розглянути її, і одразу відчув, що й сидить на чомусь мокрому.
Користаючись затримкою, Боксер вирвав у нього ключі назад й нарешті-то потрапив у замок запалювання.
…Раптом кістлява вузлувата рука пробила заднє скло машини і чиркнула запальничкою «Зіппо»…
Тільки один Косий устиг обернутися, щоб на мить побачити переможно усміхнений оскал.
За секунду після того, як салон спалахнув, машина заревіла мотором і зірвалася з місця, з вереском стираючи об асфальт протектори шин. У внутрішній кишені піджака обійнятого вогнем Головного запищав ніким не почутий сигнал мобільного телефону…
Набравши хід, палаюча машина через кілька метрів урізалася в товсте дерево.
За три з половиною секунди нічну тишу порушив могутній вибух. Він викинув із покрученої «машини» чотири палаючі, як солом’яні опудала, людські тіла.
Відривач голів був уже далеко…
Розділ 2
Останній шанс Експерта