МЕЖА БУЛА БЛИЗЬКО…
Коли він опинився в коридорі, то відчув різкий біль у гомілці лівої ноги. Герман упав і начебто збоку почув власний стогін. Зібравши останні сили, він оглянув ногу: від щиколотки до коліна з’явився величезний синьо-ліловий синець — очевидно, на литці лопнула велика вена…
Герман порачкував у вітальню. По паркеті за ним потягнулися червоні доріжки, що іскрилися у світлі коридорної лампи, як свіжа, щойно пролита фарба.
НЕЗАБАРОМ…
Різкий пекучий біль знову пронизав тіло в кількох місцях одночасно — тріскали вени й судини. Він відчував, як під шкірою набухають величезні гарячі пухирі, наче наповнені розтопленим металом… Сили його покидали.
Герман ледве проповз іще метр…
НЕЗАБАРОМ!..
…і завмер на підлозі, спрямувавши в стелю незрячі очі.
Він посміхався.
Тому що більше не боявся Добрих Лікарів.
Він досягнув Межі.
Він умирав…
Частина II
Добрі Лікарі; За межею
Розділ 1
Маркевич
Доктор Маркевич із насолодою випростав на дивані ноги й самозадоволено посміхався: день завершився чудово, по повній програмі. Така молоденька хвойдочка в нього вже давно не гостювала. До того ж дурна як гуска: переконана, що його слово перед головним лікарем важить більше, ніж Коран для мусульманина; утім, щось таки й важить, але… Доведеться їй сюди зачастити — зрозуміло, в належний для цього час; він-то знає, як притримати таких на гачку. І, зрозуміло, часу не гаятиме. Поки його набридлива, як мігрень, стодесятикілограмова товстуха рачкує над кущами полуниць, немов допотопний комбайн, — треба використовувати цей час.
Маркевич зняв свої окуляри з димчастими стеклами, як у генерала Піночета, й поклав їх на журнальний столик.
Практикантка пішла хвилин десять тому; великий овальний циферблат годинника показував одинадцяту вечора.
У цей час його зазвичай хилило на сон, але збудження після близькості з молодою практиканткою ще не минуло, і, щоб заспокоїтись, Маркевич вирішив почитати.
ebooksa