Донор для небіжчика

Двоє хлопців із паралельного класу критично відмахнулись:

— Та ну тебе, знову нагородиш якоїсь маячні, — сказав один із них. Та й справді, ще ніхто не чув від Гарика жодного анекдота, який був би молодшим за його дев’яностодвохрічного прадіда. Ще й оповідач він був ніякий.

— Ні! — запротестував Гарик. — Зовсім новий…

— Добре, розповідай… Тільки не тягни, як ти любиш, — додав Арнольд.

— Значить… зустрічаються два жиди, — почав Гарик.

— Де? — запитав Фелікс і сховав посмішку.

— Чорт! Байдуже, де! — пирхнув Гарик, обвівши поглядом четвірку хлопців, кашлянув і почав знову: — Так… е-е-е… ось! Зустрічаються два жиди, і один в іншого запитує…

Арнольд закинув голову, піднявся з трави, підносячи вказівний палець до обличчя із вкрай зосередженим виразом… і голосно пукнув. Потім гордо оглянув усю четвірку. Хлопці відповіли схвальними смішками.

Крім Гарика.

— Ну, ви мене будете слухати чи цього пердуна? — він роздратовано глянув на Арнольда.

— Значить… зустрічаються два жиди, — знову почав Гарик. — І один в іншого запитує: «Слухай, де ти дістав такий класний годинник?» А той йому відповідає…

— Тітка Мойва вислала з Китаю? — устряв хлопець із паралельного класу.

— Що? Яка ще мойва? Та ні! Чого лізеш? — Гарик почав дратуватись. — Дай розповісти!

— Добре, дай йому розповісти, — підтримали інші.

— Значить, — продовжив Гарик, — зустрічаються два жиди…

— Чорт! — не витримав Фелікс. — А ти швидше не вмієш? Це вже було.

Гарик закотив очі:

— Хто-небудь може не перебивати! Я знову збився.

— Добре, — заспокійливо мовив Арнольд. — Давай далі, тільки, ради Бога, швидше.

— Ага… на чому я зупинився? Так, от! Зустрічаються два жиди…