Двоє хлопців із паралельного класу критично відмахнулись:
— Та ну тебе, знову нагородиш якоїсь маячні, — сказав один із них. Та й справді, ще ніхто не чув від Гарика жодного анекдота, який був би молодшим за його дев’яностодвохрічного прадіда. Ще й оповідач він був ніякий.
— Ні! — запротестував Гарик. — Зовсім новий…
— Добре, розповідай… Тільки не тягни, як ти любиш, — додав Арнольд.
— Значить… зустрічаються два жиди, — почав Гарик.
— Де? — запитав Фелікс і сховав посмішку.
— Чорт! Байдуже, де! — пирхнув Гарик, обвівши поглядом четвірку хлопців, кашлянув і почав знову: — Так… е-е-е… ось! Зустрічаються два жиди, і один в іншого запитує…
Арнольд закинув голову, піднявся з трави, підносячи вказівний палець до обличчя із вкрай зосередженим виразом… і голосно пукнув. Потім гордо оглянув усю четвірку. Хлопці відповіли схвальними смішками.
Крім Гарика.
— Ну, ви
— Значить… зустрічаються два жиди, — знову почав Гарик. — І один в іншого запитує: «Слухай, де ти дістав такий класний годинник?» А той йому відповідає…
— Тітка Мойва вислала з Китаю? — устряв хлопець із паралельного класу.
— Що? Яка ще
— Добре, дай йому розповісти, — підтримали інші.
— Значить, — продовжив Гарик, — зустрічаються два жиди…
— Чорт! — не витримав Фелікс. — А ти швидше не вмієш? Це вже було.
Гарик закотив очі:
— Хто-небудь може
— Добре, — заспокійливо мовив Арнольд. — Давай далі, тільки, ради Бога, швидше.
— Ага… на чому я зупинився? Так, от! Зустрічаються два жиди…