Ганнібал

Свині з іклами інстинктивно випускають кишки, якщо б’ються з прямостійними істотами, як-от люди чи ведмеді. Від природи вони не перегризають сухожилків, але швидко вчаться цього прийому.

Якщо вам потрібно перевезти тварину живцем, то її не можна знешкоджувати електричним струмом, бо свині мають схильність до фатальної фібриляції передсердь.

Карло Деоґрасіас, повелитель свиней, був терплячим, мов крокодил. Він експериментував із седативним для тварин, використовуючи той самий ацепромазин, який планував ужити з доктором Лектером. Тепер він точно знав, яка доза потрібна для того, щоб заспокоїти стокілограмового дикого кабана, та через які інтервали давати ці дози, аби притишити його на чотирнадцять годин без тривалої післядії.

Оскільки фірма Верджерів була великим імпортером та експортером тварин, а також авторитетним партнером міністерства сільського господарства в програмах експериментального розведення, то свинки Мейсона потрапили в США по накоченій доріжці. Довідку від ветеринарної служби № 17–129 надіслали факсом до Санітарно-епідеміологічної станції тварин і рослин у Рівердейлі, штат Меріленд, як і вимагалося, разом із ветеринарними афідевітами з Сардинії та внеском пацієнта в $ 39,50 за п’ятдесят соломинок замороженої сперми, яку захотів привезти Карло.

Дозволи на свиней та сперму також прийшли факсом, разом із винятковим правом обійти звичний карантин для свиней, заведений на Кі-Вест, а також підтвердженням, що бортовий інспектор перевірить тварин у Міжнародному аеропорту Балтимор-Вашингтон.

Карло разом із помічниками, братами Пʼєро й Томмазо Фальчіоне, зібрали клітки. То були відмінні клітки з розсувними дверцятами з обох кінців, посипані всередині піском та обладнані м’якими перекладками. В останню хвилину вони згадали запакувати й дзеркало з борделю. Фотографії рами в стилі рококо, у якій відбивалися свині, чимось привабили Мейсона.

Карло обережно накачав транквілізатором шістнадцятьох свиней — п’ятьох самців, вирощених в одному загоні, та одинадцятьох самок, одна з яких була вагітною, але жодна не в еструсі.

Коли вони знепритомніли, він зробив кожній тварині ретельний фізіологічний огляд. Пальцями перевіряв на міцність їхні гострі зуби й кінчики великих іклів. Тримав у руках їхні страшні морди, зазирав у маленькі затуманені очі й прислухався до дихання, аби переконатися, що дихальні шляхи відкриті, і сплутав їх елегантні маленькі щиколотки. Потім він затяг їх на брезенті в клітки й засунув дверцята.

Вантажівки зі стогоном спустилися з гір Дженнардженту до Кальярі. В аеропорту на них чекав реактивний транспортний аеробус від «Count Fleet Airlines», компанії, яка спеціалізувалася на перевезенні скакових коней. Цей літак зазвичай транспортував в обидва боки американських коней, коли в Дубаї проводилися перегони. Тепер на ньому був один кінь, якого вони підібрали в Римі. Кінь не міг заспокоїтися відтоді, як почув запах диких свиней, тож іржав і брикався у своєму м’якому стійлі, допоки екіпаж не вивів його з салону й не полишив в аеропорті, від чого Мейсон зазнав додаткових витрат, бо ж йому довелося відправити коня до власника й заплатити компенсацію, аби уникнути судового позову.

Карло з помічниками летіли разом зі свинями в герметичному транспортному відсіку. Щопівгодини, поки вони летіли над неспокійною водою, Карло відвідував кожну свиню окремо, прикладав руку до їхніх щетинистих боків і намацував биття їх диких сердець.

Навіть здорові й голодні, шістнадцятеро свиней не зможуть з’їсти доктора Лектера повністю за один раз. Аби цілком розправитися з режисером, їм знадобився цілий день.

Мейсон хотів, аби першого дня доктор Лектер спостерігав, як свині пожирають його ступні. Потім Лектера всю ніч триматимуть під крапельницею з фізрозчином, поки свині чекатимуть на наступний прийом їжі.

Мейсон пообіцяв, що в перерві Карло отримає з ним годину сам на сам.

За другим разом свині виїдять у нього нутрощі й за годину поглинуть шкіру з черева та обличчя. Коли перша зміна найбільших свиней і вагітна самка наситяться та підуть геть, прийде друга хвиля їдців. На той час веселощі все одно вже закінчаться.

Розділ 65

Барні ніколи раніше не бував у сараї Верджерів. Він зайшов крізь бічні двері під ярусами сидінь, що з трьох боків оточували старий вивідний манеж. Порожній і тихий, за винятком воркотіння голубів на кроквах, манеж і досі зберіг атмосферу передчуття. За кафедрою аукціоніста була повітка. Великі двійчасті двері прочинялися до крила зі стайнями та збруярнею.

Барні почув голоси й гукнув:

— Агов!

— Ми в збруярні, Барні, проходь, — відповів хрипкий голос Марґо.

Збруярня виявилася затишним місцем, завішаним упряжжю й сідлами елегантних форм. Запах шкіри. Теплі сонячні промені, що лилися крізь запилюжені шибки під кроквами, підсилювали запахи шкіри й сіна. Уздовж однієї сторони сараю розташовувалася простора галерея, що переходила в сінник.