Ганнібал

— Чув сьогодні зранку вантажівки. Чому так?

— Справи Мейсона.

Вони трохи помовчали. Їм завжди було легко мовчати, але не зараз.

— То що, Барні. Настає момент, коли говорити вже марно і треба починати діяти. І для нас цей момент настав?

— Наче в нас інтрижка чи щось таке, — сказав Барні.

Невтішна аналогія зависла в повітрі.

— Інтрижка, — мовила Марґо. — Маю для тебе набагато кращу, дуже добру пропозицію. Ти знаєш, про що мова.

— У загальних рисах, — відповів Барні.

— Але якщо ти вирішиш, що не хочеш дечого робити, а потім воно все одно станеться, то ти ж розумієш, що шантажувати мене з цього приводу не варто?

Вона постукала по долоні ковальським молотом, певно, машинально, позираючи на Барні синіми очима різника.

Барні свого часу бачив чимало виразів облич і вижив завдяки тому, що вмів їх читати. Він побачив, що Марґо не блефує.

— Знаю.

— Так само якщо ми щось таки зробимо. Я буду надзвичайно щедрою один раз, тільки один. Але цього вистачить. Хочеш знати скільки?

— Марґо, протягом моєї зміни нічого не буде. Принаймні поки він платить мені за те, щоб я про нього піклувався.

— Чому, Барні?

Сидячи на тюку, він знизав великими плечима:

— Така угода.

— Ти називаєш це «угода»? Ось тобі угода, — сказала Марґо. — Пʼять мільйонів доларів, Барні. Ті самі п’ять мільйонів, які Крендлер має отримати за зраду ФБР, якщо тобі цікаво.

— Ми говоримо про те, як дістати від Мейсона достатньо сперми, аби Джуді завагітніла.

— І про дещо інше теж. Ти ж знаєш, що як отримаєш від Мейсона сперму й залишиш його живим, то він до тебе добереться, Барні. Хоч як далеко тікай, усе одно знайде. Відправишся до тих бісових свиней.