Ганнібал

— Певно, що ні.

— Ти такий високоморальний чи просто страхополох?

— Не знаю.

— То дізнаймося. Барні, тебе звільнено.

Він кивнув, не сильно здивувавшись.

— І що, Барні? — Марґо піднесла до губ палець. — Ш-ш-ш. Даєш слово? Чи треба нагадати, що я можу тебе знищити тією справою в Каліфорнії? Про це ж немає потреби говорити, так?

— Не хвилюйся, — відповів Барні. — Це я маю хвилюватися. Я не знаю, як Мейсон відпускає працівників. Може, вони просто зникають.

— Ти теж можеш не хвилюватися. Я скажу Мейсонові, що в тебе гепатит. Про його справи ти майже нічого не знаєш, окрім того що він намагається допомогти законникам — і він знає, що в нас на тебе компромат, тому без проблем відпустить.

Барні замислився, з ким докторові Лектеру було цікавіше на сеансах психотерапії — з Мейсоном Верджером чи його сестрою.

Розділ 66

Коли довга срібляста фура підкотила до сараю на фермі «Мускусний щур», вже була ніч. Вантаж запізнився, нерви в усіх були на межі.

Спершу процедури в міжнародному аеропорті Балтимор-Вашингтон проходили за планом, бортовий інспектор із міністерства сільського господарства поштампував документи на перевезення шістнадцяти свиней. Інспектор мав глибокі знання в свинарстві, але такого ще не бачив.

А потім Карло Деоґрасіас зазирнув у вантажівку. Транспорт був обладнаний спеціально для перевезення тварин, і пахнув він відповідно, у тріщинах лишилися сліди багатьох попередніх пасажирів. Карло не дозволив вивантажувати свиней.

Літак чекав, поки розлючений водій, Карло й Пʼєро Фальчіоне відшукають іншу транспортну вантажівку, куди легше поставити пересувні клітки, знайдуть мийку для фур із паровим шлангом і парою вичистять вантажний відсік.

Остання неприємність спіткала їх біля головних воріт «Мускусного щура». Вартовий перевірив тоннаж фури й відмовився її пропускати, навівши граничний вантаж для декоративного містка. Він направив їх на службову дорогу, що йшла через національний заповідник. По високому кузову вантажівки шкрябали гілки дерев, поки автівка доповзала дві останні милі до ферми.

Карло сподобався великий чистий сарай «Мускусного щура». Сподобався маленький автонавантажувач, який ніжно переніс клітки до стійл для поні.

Коли водій вантажівки приніс до кліток ветеринарний електрошокер і запропонував тицьнути ним одну зі свиней, аби перевірити, наскільки глибокий у них наркотичний сон, Карло вихопив інструмент і так сильно налякав водія, що той від страху навіть не попросив шокер повернути.

Карло полишив великих щетинистих свиней відходити від заспокійливого в напівтемряві й нікому не дозволяв підходити до кліток, доки звірі не прокинулися й не стали на ноги. Він боявся, що ті, хто прокинеться першими, захочуть відкусити шматочок від безтямних сплюх. Коли стадо не спить разом, будь-яка істота, що лежить ницьма на землі, може привернути увагу свиней.

Пʼєро й Томмазо мусили бути вдвічі обережнішими відтоді, як стадо з’їло режисера Оресте і пізніше — його замороженого помічника. Людям уже не можна було заходити до свиней у загін чи на пасовище. Ці свині не погрожували, не ляскали зубами, як роблять дикі свині, вони просто слідкували за людьми з жаскою, свинячою цілеспрямованістю й підкрадалися дедалі ближче, аж поки не опинялися на достатній відстані, щоб кинутися на здобич.

Карло, так само цілеспрямований, не заспокоївся, доки не обійшов із ліхтариком увесь паркан, що відокремлював лісисте пасовище від решти великого національного заповідника.