Ганнібал

— Блін, Барні. Не…

Барні витягнув шию та нахилився вперед, намагаючись ніжно поцілувати її будь-де в обличчя й при цьому не торкнутися членом, проте все одно торкнувся, вона відсахнулася, поглянула вниз на прозору рідину, що розтяглася намистом між ним і її пласким животом, а тоді штовхнула його в широкі груди передпліччям, якому позаздрив би захисник в американському футболі, ноги Барні підкосились, і він гепнувся на кахельну підлогу.

— Ах ти ж покидьок! — прошипіла Марґо. — Я б мала, бляха, здогадатися. Педрило! Засунь свою штуку знаєш куди…

Барні засовав ногами по слизькій підлозі, підвівся й побіг із душу, натягаючи дорогою одяг на мокре тіло, і геть зі спортивного залу, не сказавши й слова.

Барні мешкав у будівлі неподалік маєтку, колишній стайні з шиферним дахом, яка наразі слугувала гаражем із житловими кімнатами на горищі. Була вже ніч, і Барні клацав по клавішах ноутбука, виконуючи завдання з дистанційних курсів. Він відчув, як затремтіла підлога, коли сходами стало підніматися чиєсь масивне тіло.

Тихий стук у двері. Барні відчинив, і за ними стояла Марґо, одягнена в теплий спортивний костюм і плетену шапочку.

— Можна зайти на хвилинку?

На кілька секунд Барні опустив погляд на свої ноги, а тоді відійшов від дверей.

— Барні, слухай, мені шкода, що так сталося, — сказала вона. — Я трохи запанікувала. Тобто я спочатку створила проблему, а потім запанікувала. Мені подобається з тобою товаришувати.

— Мені теж.

— Я гадала, що ми зможемо стати, ну, розумієш, звичайними друзями.

— Марґо, та годі тобі. Я сам запропонував бути друзями, але ж я, блін, не євнух якийсь. Ти прийшла до мене в душ. Ти запала мені в око, що я можу з цим зробити? Ти приходиш у душ гола, і я бачу дві речі, які мені насправді подобаються.

— Мене і піхву, — сказала Марґо.

Вони розсміялися, хоч самі цього не очікували.

Марґо підійшла до Барні й стиснула його в таких обіймах, від яких у слабшого чоловіка кістки б тріснули.

— Послухай, якби в моєму житті був чоловік, то тільки ти. Але це не моє. Дійсно не моє. Ні зараз, ні потім, ніколи.

Барні кивнув:

— Знаю. Просто з голови вилетіло.

Вони простояли так хвилину, мовчки обіймаючи одне одного.

— Спробуємо бути друзями? — спитала вона.