Ганнібал

— Правильно казати «Ікім». То що там?

— Крамничка першокласних вин в Аннаполісі. Я перевірив покупки й отримав збіг за важливими датами, що їх ввела Старлінг. Програма видала рік народження Старлінг. Саме того року було випущено продане вино, у рік, коли вона народилася. Покупець заплатив за нього триста двадцять п’ять доларів готівкою і…

— Це було після чи до розмови зі Старлінг?

— Одразу після, хвилину тому…

— Тож вона нічого не знає.

— Ні. Я маю зателефонувати…

— То, кажеш, продавець повідомив тебе про продаж єдиної пляшки?

— Так, сер. У Старлінг тут записано, що на всьому Східному узбережжі є тільки три такі пляшки. І вона відзначила всі три. Треба віддати їй належне.

— Хто купив вино, який він був на вигляд?

— Білий чоловік середнього зросту, з бородою. Замотаний по самі вуха.

— У магазині ведеться відеоспостереження?

— Так, сер, це перше, про що я запитав. Сказав, що ми пошлемо когось по плівку. Поки ще не встиг нікого відправити. Продавець у винному магазині бюлетень не читав, але розповів усе власникові, бо покупка дуже незвична. Власник вибіг надвір, якраз вчасно, щоб побачити, як покупець… принаймні він так вирішив, що це покупець… від’їжджає на старому пікапі. Сірий, з лещатами в кузові. Як гадаєте, якщо це Лектер, то він спробує передати це вино Старлінг? Краще її попередити.

— Ні, — сказав Крендлер. — Нічого їй не кажи.

— Можна мені оновити інформацію в ПЗНЗ й справі Лектера?

— Ні, — відказав Крендлер, миттєво все обдумавши. — Ти отримав відповідь від Квестури щодо комп’ютера Лектера?

— Ні, сер.

— Тоді жодних нових даних у ПЗНЗ, доки ми не переконаємося, що Лектер не має доступу до системи. Він міг скористатися паролем Пацці. Або ж Старлінг читає матеріали справи та все переказує Лектерові, як вона робила у Флоренції.

— Ага, точно, зрозуміло. Плівку можуть забрати співробітники польового офісу в Аннаполісі.

— Я сам про це подбаю.

Пікфорд продиктував адресу винної крамнички.