Ганнібал

— Усе гаразд, — відповів Сільверман, знімаючи з бильця ліжка канцелярський планшет. — Робіть, що маєте.

— Дякую, — мовив доктор Лектер і стукнув хірурга в потилицю маленьким шкіряним кийком (злегка поворухнув зап’ястям, не більше), обхопив його за груди, коли той став валитися долі. Завжди дивно спостерігати, як доктор Лектер піднімає людину. Враховуючи його габарити, він має бути сильним, мов мураха. Доктор Лектер заніс лікаря Сільвермана у ванну кімнату й стягнув йому штани. Посадовив лікаря Сільвермана на унітаз.

Хірург похилився вперед, звісив голову через коліна. Доктор Лектер на хвильку підняв тулуб, тільки щоб перевірити зіниці й зняти з зеленого операційного халата кілька посвідчень на кліпсах.

Він замінив бейджі лікаря на власну перепустку відвідувача, обернувши її зворотним боком. Стетоскоп хірурга він повісив собі на шию, наче модне боа, а хитромудрі хірургічні окуляри відправилися йому на голову. Шкіряний кийок ліг у рукав.

Тепер він був готовий проникнути в саме серце Милосердя.

У поводженні з наркотичними препаратами лікарня притримувалася суворих федеральних законів. На тих поверхах, де лежать пацієнти, шафи з наркотиками на медсестринському блокпості стоять під замком. Для того щоб їх відімкнути, потрібні два ключі, що зберігаються в чергової медсестри та її першої заступниці. Усі видачі ретельно записуються в журнал.

Операційні блоки мають найкращу систему безпеки в усій лікарні, і в кожен із них ліки для чергової операції потрапляють за кілька хвилин до появи пацієнта. Наркотичні речовини, які використовує анестезіолог, кладуть біля операційного стола в шафу, половина якої охолоджується, а друга половина зберігає кімнатну температуру.

Склад із наркотиками розташовується в окремому аптечному пункті біля передопераційної кімнати. Там є ціла низка препаратів, яких не знайдеш у загальному аптечному пункті на першому поверсі, як-от потужні заспокійливі та екзотичні речовини з гіпнотично-седативним ефектом, що уможливлюють операції на відкритому серці й мозку, під час яких пацієнт лишається при тямі й може реагувати на дії хірурга.

Протягом робочих годин в аптечному пункті завжди хтось є, і шафи не замикаються, поки в кімнаті присутній фармацевт.

Коли під час операції на серці трапляються критичні ситуації, немає часу возитися з ключами. Доктор Лектер, не знімаючи маски, штовхнув двостулкові двері до операційного відділення.

У спробі якось пожвавити атмосферу операційний блок пофарбували в дику суміш яскравих кольорів, які могли б розізлити навіть пацієнтів при смерті. Кілька лікарів перед доктором Лектером розписалися в журналі біля стійки й пішли до передопераційної. Доктор Лектер узяв журнал реєстрацій і поводив над ним ручкою, не лишивши на папері слідів.

Згідно з заявленим графіком, за двадцять хвилин у блоці «Б» мала розпочатися операція з видалення пухлини мозку, перша за день. У передопераційній Лектер стягнув рукавички, поклав їх у кишеню, ретельно вимив руки аж по лікті, висушив, посипав тальком і знов одягнув рукавички. Тепер — у коридор. Аптечний пункт має бути за наступними дверима праворуч. Ні. На дверях, пофарбованих в абрикосовий колір, висіла табличка «АВАРІЙНІ ГЕНЕРАТОРИ», а далі були двійчасті двері, що вели до блоку «Б». Поруч із Лектером зупинилася якась медсестра.

— Доброго ранку, лікарю.

Доктор Лектер кашлянув у маску й пробурмотів привітання. Продовжуючи бурмотіти, він повернув назад до передопераційної, наче щось там забув. Медсестра трохи постояла, дивлячись йому вслід, а потім пройшла в операційну. Доктор Лектер зняв рукавички й жбурнув їх у сміттєвий кошик. Ніхто не звертав на нього увагу. Він узяв нову пару рукавичок. Його тіло перебувало в передопераційній, але насправді він мчав через вестибюль свого палацу пам’яті, повз бюст Плінія і вгору сходами до Зали архітектури. У цьому добре освітленому приміщенні, де стояла величезна модель собору Святого Павла авторства Крістофера Рена, на столі для креслень на нього чекав план лікарні. Операційні блоки Лікарні милосердя були достеменно відтворені з креслень Департаменту архітектури міста Балтимор. Він стояв тут. Аптечний пункт — там. Ні. Рисунки хибні. Імовірно, приміщення перепланували вже після того, як креслення подали в департамент. Генератори там були зображені з іншого боку, у дзеркальному коридорі, що вів до блоку «А». Може, хтось переплутав надписи. Певно, так і є. Часу зазирати в кожні двері в нього не було.

Доктор Лектер вийшов з передопераційної й рушив коридором до блоку «А». Двері ліворуч. Табличка з надписом «МРТ». Ідемо далі. Наступні двері — аптечний пункт. На плані це приміщення мало бути поділене на лабораторію магнітно-резонансних досліджень і окрему кімнату, де зберігалися наркотичні препарати.

Важкі двері до аптечного пункту були прочинені навстіж і утримувалися на місці фіксатором. Доктор Лектер хутко пірнув у кімнату й потягнув двері на себе.

Низенький товстенький фармацевт сидів навпочіпках і викладав щось на нижню полицю.

— Я можу вам допомогти, лікарю?

— Так, прошу.

Молодик почав підводитись, але так і не встиг. Удар кийком, і фармацевт, випустивши гази, повалився на підлогу.