Ганнібал

В антракті, коли Пацці повернувся з буфету з напоєм для жінки, доктор Лектер уже стояв біля неї.

— Доброго вечора, докторе Фелл, — сказав Пацці.

— Доброго вечора, Commendatore, — відповів доктор.

Лектер трохи похилив голову, чекаючи, доки Пацці їх познайомить.

— Лауро, дозволь представити тобі доктора Фелла. Докторе, це синьйора Пацці, моя дружина.

Синьйора Пацці, звикла до того, що чоловіки цінують перш за все її красу, запам’ятала подальшу розмову як напрочуд милу, чого не можна сказати про Рінальдо.

— Дякую за таку ласку, Commendatore, — сказав доктор.

Червоний, гострий язик з’явився за мить до того, як Лектер схилився над рукою синьйори Пацці, підніс губи до її шкіри, може, трохи ближче, ніж це заведено у Флоренції, і, звісно, так близько, що вона шкірою відчула його дихання.

Він підняв на неї погляд, перш ніж підвів лискучу голову.

— Гадаю, вам особливо до вподоби Скарлатті, синьйоро Пацці.

— Так.

— Я зрадів, коли побачив, як ви слідкуєте за партитурою. Так уже майже ніхто не робить. Сподіваюся, це вас зацікавить.

Він розгорнув папку, яку тримав до цього під пахвою. У ній лежав пергамент із античною партитурою, написаною від руки.

— Це з римського Театро Капраніка, від 1688 року, коли цей твір був написаний.

— Meraviglioso![81] Рінальдо, поглянь!

— На полях я позначав певні відмінності від сучасного виконання протягом першої частини, — сказав доктор Лектер. — Певно, вам сподобається слідкувати за другою. Прошу, візьміть. Я завжди можу забрати її через синьйора Пацці — якщо дозволите, Commendatore?

Доктор проймав його поглядом усе глибше й глибше.

— Якщо тобі це буде до вподоби, Лауро, — відповів Пацці й замислився на мить. — Ви виступатимете перед Студіоло, докторе?

— Так, власне, у п’ятницю ввечері. Сольято ніяк не дочекається, щоб мене дискредитували.

— Я саме буду в старому місті, — сказав Пацці. — Тоді й поверну партитуру. Лауро, аби заробити собі на вечерю, докторові Феллу належить зачарувати своїм співом драконів зі Студіоло.