Ганнібал

Сонячний ранок на гірських пасовиськах, що лежать у глибині масиву Дженнардженту в центральній частині Сардинії.

Шестеро чоловіків, четверо сардинців та двійко римлян, працюють під легким навісом, збитим із деревини, взятої з навколишнього лісу. Вони видають тихі звуки, які, здається, тільки підсилює неосяжна тиша гір.

Під навісом — величезне дзеркало в позолоченій рамі в стилі рококо, почеплене на крокви, з яких і досі сходить кора. Дзеркало висить над добротним загоном для худоби з двома воротами, одні з яких виходять на пасовище. Інші ворота влаштовані на манер голландських дверей — нижню і верхню половини можна прочиняти окремо. Земля під голландськими воротами залита цементом, але решта загону встелена чистою соломою, наче поміст для страти.

Те дзеркало з вирізаними на рамі херувимами можна нахиляти під потрібним кутом, щоб роздивитися загін згори — так само дзеркала в кулінарних школах дозволяють учням побачити, що відбувається на плиті вчителя.

Режисер Оресте Піні та сардинський бригадир Мейсона, професійний кіднепер на ім’я Карло, незлюбили один одного з першого ж погляду.

Карло Деоґрасіас був опецькуватим рум’яним чоловіком в альпійському капелюсі з кабанячою щетинкою під тасьмою. Він мав звичку гризти хрящі з оленячої щелепи — уламок із парою зубів він завжди носив у кишені жилетки.

Карло був провідним спеціалістом у давній сардинській професії викрадачів людей, а також професіональним месником.

Багаті італійці можуть розповісти, що як вас викрадуть із метою отримати викуп, то найкращий варіант — потрапити в руки сардинцям. Вони принаймні професіонали й не вб’ють вас випадково або через паніку. Якщо родичі заплатять, то у вас є шанс повернутися неушкодженим, незґвалтованим і непонівеченим. Якщо викрадачі не отримають відкупу, то родичам доведеться очікувати вашого повернення поштою — шматками.

Карло були не до вподоби мудровані приготування Мейсона. Він мав достатньо досвіду в цій галузі і, власне, за двадцять років до того вже згодував людину свиням у Тоскані — то був колишній нацист і граф-самозванець, який силою домагався сексуальних утіх від дітей, як хлопчиків, так і дівчаток, у тосканських селищах. Карло став до роботи з завзяттям — викрав чоловіка з його власного саду за три милі від абатства Святого Михайла й згодував його п’ятьом великим домашнім свиням на фермі під Поджіо-алле-Корті — хоча заради цього йому довелося три дні морити свиней голодом. Зв’язаний нацист пручався, благав і пітнів, коли Карло просунув його ноги в загін, та все одно свині не наважувалися братися за невгамовні пальці, допоки Карло (з докорами сумління за те, що порушує точні умови контракту) не нагодував нациста улюбленою зеленню свиней та не перерізав йому горлянку, аби підсобити тваринам.

За характером Карло був веселим та енергійним, але присутність режисера його дратувала — за наказом Мейсона Карло привіз із борделю в Кальярі дзеркало, тільки щоб підсобити порнографові Оресте Піні.

Те дзеркало мало слугувати стимулом для Оресте, який полюбив дзеркала під час зйомок порно та єдиного справжнього снаф-фільму, що він зробив у Мавританії. Надихнувшись попередженням, надрукованим на бічному дзеркалі своєї автівки, він став першопрохідцем у використанні кривих люстерок, у яких предмети здавалися більшими, ніж видно неозброєним оком.

Оресте мусить провести зйомку двома камерами з хорошим звуком, як наказав Мейсон, і відзняти все з першого дубля. Окрім усього того, Мейсон забажав, аби обличчя жертви постійно та безперервно знімали крупним планом.

Карло здавалося, що режисер уже цілу вічність порається з обладнанням.

— Можеш там стояти й що завгодно лопотіти мені, мов та баба, або ж візьми та подивися репетицію. Тоді попитаєш мене, як чогось не зрозумієш, — сказав Карло режисерові.

— Я хочу відзняти репетицію.

— Va bene[79]. Налаштовуй своє лайно і берись до справи.

Поки Оресте розставляв камери, Карло разом із трьома мовчазними сардинцями займалися власними приготуваннями.

Оресте любив гроші й ніколи не припиняв дивуватися речам, які за ті гроші можна купити.

Брат Карло, Маттео, розклав паку поношеного одягу на довгому столі, що стояв на козлах збоку біля навісу. Він вибирав у купі сорочку й штани, а два інші сардинці, брати Пʼєро й Томмазо Фальчіоне, закочували під навіс медичні ноші, повільно штовхаючи їх по траві. Ноші були побиті й поплямовані.

Маттео завчасно наготував відра з м’ясним фаршем, кілька необпатраних курячих тушок і зіпсуті фрукти, на які вже налетіли мухи, а також відро з яловичими кишками й нутрощами.