Темні таємниці

22
18
20
22
24
26
28
30

Той інший світ – царство мертвих.

Ще й називає себе другом.

Пастка. Ольга нарешті знайшла її, та легше від того не стало. Навпаки, зрозуміла: той, хто називає себе другом, уміє тонко грати на потаємних бажаннях людей, котрі втомилися від реальності й шукають чогось нового.

Дійсно, нинішня реальність – ще та. Лише війна чого варта, усе інше – похідне від неї. Ольга враз пригадала те, на що намагалася не звертати уваги раніше. Яна старанно уникала всього, що хоч трохи стосувалося сумних реалій сьогодення. Навіть кілька разів у доньки вихоплювалося: не всі мають бути героями. Наголошувала на втомі від усього цього. Зрозуміло тепер, чому потягнулася до Євгена Заплави – він не прийшов до подібного, а народився таким втікачем. Усі його прогулянки з дому, вештання містом без жодної на те причини…

Чорт забирай!

Ну чому вона не склала для себе цього раніше!

Подумала – і тут же пояснила. Тягнула їх із Яною сама, мала бізнес, витрачала весь свій час, аби втримати його, придумати щось нове, креативне, стати кращою за інших, обійти конкурентів. Жила переважно цим, моталася, де тільки можна, і щоразу нагадувала Яні: старається для обох, інакше не прожити й не вижити.

А донька не хотіла так.

Мріяла жити інакше.

Хоча б як її Женя, із повною тарганів головою.

Ользі стало тісно в чотирьох стінах готельної кімнати. Захотілося вийти, поділитися відкриттям з першим-ліпшим. Імпульсивно вирішила набрати Чотаря, уже схопила телефон – і поклала назад. Згадала, як Вадим боявся, що його можуть прослуховувати. Коли так, подібні розмови справді поки краще вести віч-на-віч.

Але швидше б він вертався!

Ольга взяла чергову цигарку. Побачила – остання, треба вийти купити ще. Мимоволі подумалося: Харон Друг дуже розчарується, дізнавшись, що вона курить, дозволяє собі пити алкоголь час від часу, тобто веде спосіб життя, далекий від здорового.

Прикурити не встигла.

У двері постукали.

2

Вона нікого не чекала.

Та коли постукали вдруге – підійшла й відчинила. Нікого в Шацьку не знала, її – тим більше ніхто. Отже, подумала, повертаючи ключ, візитер навряд чи випадковий. Прийшли саме до неї, мають якусь справу. Єдиний інтерес для неї тут – Яна. Тому стукіт у двері може бути пов’язаний із донькою.

Несподіваний гість не увійшов – укотився. Від нього, як два дні тому, легенько, та все одно неприємно тхнуло потом.

Схоже, іншого одягу, крім коричневих штанів від старого дешевого костюма й блакитної бавовняної сорочки, місцевий патологоанатом не мав.