— Я знаю, ти мені вчора це вже казала, — вимучує із себе Анна.
— Я знаю, але він постійно про це говорить. Він каже, замість залякувати тебе, краще б Кору шукали.
— Вони кажуть, що просто роблять свою роботу.
— Не подобається мені цей детектив, — стурбовано каже її мати. Анна падає в одне з крісел на кухні. Мати продовжує: — Я думаю, що як я приїду й ми поговоримо наодинці? Удвох, без батька? Марко вдома?
— Ні, мамо, — каже Анна. В ній наростає роздратування. — Сьогодні я не можу. Я надто втомлена.
Її мати зітхає.
— Знаєш, батько завжди намагався від усього тебе захистити, — каже вона. Потім обережно додає: — Інколи я думаю, чи не було помилкою те, що коли ти була молодша, ми не все йому розповідали.
Анна застигає. Потім каже:
— Мені час.
І вішає слухавку.
Вона стоїть біля вікна, дивлячись на задній двір, тремтить і довго не може заспокоїтися.
Детективи Ресбак та Дженнінґз у патрульній машині, Дженнінґз за кермом. Усередині спекотно, і Ресбак налаштовує кондиціонер. Незабаром вони дістануться школи Сент-Мілдред, ексклюзивного приватного закладу, де дівчата вчаться з дитячого садочка до останнього класу. Анна Конті навчалася тут увесь час до коледжа, тож тут мають знати, що вона за людина.
На жаль для детективів, літні канікули саме у розпалі, але Ресбак зателефонував заздалегідь і домовився з пані Бек, директоркою, в якої, очевидно, навіть улітку повно роботи.
Дженнінґз паркується на вільному місці. Школа — гарна кам’яна будівля, трохи схожа на палац, оточений зеленню. Місце аж пашіє грошима. Ресбак уявляє, як до парадних дверей під’їжджають розкішні машини й вивергають назовні дівчат із привілейованих родин. Але зараз тут панує мертва тиша, якщо не зважати на чоловіка, який стриже траву косаркою.
Ресбак і Дженнінґз підіймаються низенькими кам’яними сходами й натискають кнопку дзвоника. Скляні двері відчиняються, голосно клацнувши, і два детективи заходять усередину й за дороговказами в широкому коридорі проходять до приймальні, поскрипуючи підошвами по блискучій підлозі. Ресбак відчуває запах воску й лаку.
— Я не сумую за школою, а ви? — каже Дженнінґз.
— Та де там.
Вони заходять до приймальні, де їх зустрічає місіс Бек. Ресбак бачить, що їй ледве за сорок, і цей факт одразу ж його розчаровує.
Навряд чи вона була тут одночасно з Анною Конті. Але Ресбак сподівається на те, що лишилися якісь вчителі, котрі пам’ятають її.
— Детективи, чим я можу допомогти вам? — питає місіс Бек, проводжаючи їх до свого великого кабінету.
ebooksa