Подружжя по сусідству

Ресбак та Дженнінґз сідають на зручні стільці перед столом, а вона розташовується за ним.

— Нас цікавить одна з ваших колишніх учениць, — каже Ресбак.

— Хто? — питає вона.

— Анна Конті. Але коли вона тут навчалася, її прізвище було Драйз.

Місіс Бек мовчить, а потім киває:

— Зрозуміло.

— Я так розумію, ви не працювали тут, коли Анна навчалася у школі, — каже Ресбак.

— Ні. Боюся, це було ще до мене. Бідна жінка. Я бачила її по телевізору. Скільки їй років?

— Тридцять два, — каже Ресбак. — Здається, вона навчалася тут від садочка і до кінця школи.

Місіс Бек усміхається.

— Багато наших учениць лишаються тут від садочка й до вступу в хороший коледж. Дуже великий відсоток тих, хто вступає до нас, закінчує нашу школу.

Ресбак посміхається їй у відповідь:

— Ми б хотіли переглянути її особову справу, в ідеалі — поговорити з кимось, хто спілкувався з нею особисто.

— Зараз я з’ясую, що можна зробити, — каже місіс Бек і йде з кімнати.

Вона повертається з текою кольору шкіри буйвола.

— Так, як ви й кажете, вона була тут від садочка до дванадцятого класу. Чудово навчалася. Потім вступила до Корнелльського університету.

Простягаючи руку до файлів справи, Ресбак подумав, що більшою частиною роботи цієї жінки є піар. Дженнінґз нахиляється, щоб також проглянути папери. Ресбак упевнений, що попри позитивну характеристику директорці дуже хотілося б, щоб сумнозвісна тепер Анна Конті ніколи не винагороджувала своєю присутністю стін школи Сент-Мілдред.

Вони із Дженнінґзом мовчки переглядають документи, доки місіс Бек нервово совається за столом. Там майже нічого немає, окрім бездоганних табелів з оцінками. Нічого не впадає їм в очі.

— Може, хтось із тодішніх учителів досі тут працює? — питає Ресбак.

Місіс Бек розмірковує. Нарешті вона каже: