Анна дивиться, як він іде до шухляди в самих боксерках. Як він схуд — вона помічає, як у нього стирчать ребра. Вона вдячна за те, що він поїде у відділок з нею. Вона не хоче телефонувати матері й не хоче йти туди сама. Також вона вважає, що це важливо, щоб їх із Марко бачили разом, щоб вони виступали єдиним фронтом.
Після вчорашнього фіаско перед їхнім будинком знову з’явилися репортери. Анні та Марко доводиться відбиватися від них, щоб дійти до таксі — «Ауді» забрали на експертизу, а поліцейських, які допомогли б їм, немає поряд. Нарешті їм вдається дістатися до машини, що чекає на дорозі. Опинившись усередині, Анна швидко блокує двері. Через усіх тих людей, що, не стуляючи пельок, стукають їм у вікна. Їй гидко, але вона дивиться на них. Марко чортихається собі під ніс.
Анна мовчки спостерігає у вікно за тим, як натовп відлипає від машини. Вона не розуміє, як ці журналісти можуть бути такими жорстокими. Невже ні в кого з них немає дітей? Невже вони не можуть на мить уявити собі, що це таке, коли не знаєш, де твоя дитина? Лежати вночі й сумувати за нею, із заплющеними очима бачити перед собою її маленьке тіло, застигле, мертве?
Вони їдуть центром, уздовж річки, поки не прибувають до відділка. Коли Анна бачить цю будівлю, все в неї всередині стискається. Вона хоче втекти. Але Марко — поряд. Він допомагає їй вийти з машини і зайти до відділка, тримаючи її під лікоть.
Коли вони чекають біля конторки, Марко шепоче їй на вухо:
— Усе гаразд. Вони намагатимуться заплутати тебе, але ж ти знаєш, що ми не зробили нічого поганого. Я чекатиму на тебе тут.
Він заохочує її слабкою посмішкою. Вона киває у відповідь. Він м’яко кладе їй долоні на плечі, дивиться у вічі.
— Вони можуть спробувати нацькувати нас одне на одного, Анно. Вони можуть говорити про мене різне, погане.
— Що погане?
Він здвигає плечима, відводить очі.
— Я не знаю. Просто будь обережна. Не підпускай їх занадто близько.
Вона киває, але від цих слів хвилюється не менше, а більше.
У цю хвилину до них підходить детектив Ресбак. Він не посміхається.
— Дякую, що прийшли. Сюди, будь ласка.
Цього разу він відводить Анну в іншу допитну, цього разу в ту, де допитували Марко. Марко лишається сам чекати в коридорі. Анна зупиняється перед дверима кімнати й озирається на нього. Він посміхається їй якось нервово.
Вона заходить до кімнати.
Розділ 20
Анна сідає на стілець, який їй запропонували. Провалившись у нього, вона відчуває, як тремтять її коліна. Дженнінґз пропонує їй чашку кави, але вона хитає головою, відмовляючись, оскільки не впевнена, що донесе її до рота, не розливши. Цього разу вона хвилюється більше, ніж під час попереднього допиту. Їй цікаво, чому ж поліція підозрює їх із Марко. Взагалі-то, після того, як вони отримали пакунок із комбінезоном, і після того, як у них украли гроші, поліція б мала підозрювати їх менше. Очевидно ж, що їхню дитину забрав хтось інший.
Детективи сідають навпроти неї.
— Мені шкода, — каже Ресбак, — що вчора все так сталося.
ebooksa