— Марко — не маніпулятор, — наполягає Анна.
— А які стосунки між Марко й вашими батьками? Марко й Річардом? — питає Ресбак.
— Я вже казала вам, що вони не люблять одне одного. Вони терплять товариство один одного заради мене. Та це провина моїх батьків. Що б Марко не робив — їм завжди здається, що це не достатньо добре. З ким би я не одружилася, вони б ставилися до мого чоловіка так само.
— Як ви вважаєте, чому?
— Я не знаю. Просто вони такі. Вони проявляють гіперопіку, і їм дуже важко догодити. Можливо, тому, що я єдина дитина.
Серветка в її руках перетворилася на паперові крихти.
— В будь-якому випадку, проблеми в бізнесі не важать аж так багато, я б так не сказала. У моїх батьків багато грошей. Вони б завжди могли допомогти, якби ми цього потребували.
— Але чи погодилися б вони?
— Звісно, погодилися б. Мені достатньо було просто попросити. Батьки ніколи мені не відмовляли. Саме так ми й отримали п’ять мільйонів для Кори.
— Так, отримали. — Детектив замислюється, а потім каже: — Я намагався зв’язатися з докторкою Лумсден, але, очевидно, її немає в місті.
Анна відчуває, що кров відлинула в неї від обличчя, але змушує себе сидіти рівно. Вона знає, що він не міг говорити з докторкою Лумсден. Навіть коли психіаторка повернеться, вона не зможе розповісти йому про Анну.
— Вона нічого вам про мене не розповість, — каже Анна. — Не має права. Вона — моя лікарка, й вам чудово це відомо. Нащо ви мене цим дражните?
— Ви маєте рацію. Я не можу змусити її видати лікарську таємницю.
Анна відхиляється на стільці та роздратовано дивиться на детектива.
— Але, можливо, ви самі хочете мені щось розповісти? — питає детектив.
— Нащо мені розповідати вам про свої сесії з психіатром? Вас це, чорт забирай, не обходить, — різко відповідає Анна. — У мене легка форма післяпологової депресії, як і в багатьох молодих матерів. Це не означає, що я завдала своїй дитині шкоди. Більше за все на світі я хочу її повернути.
— Я не можу позбутися думки, що Марко міг домовитися про те, щоб хтось забрав тіло дитини, аби приховати ваше вбивство.
— Та це на голову не налазить! Як тоді ви поясните отриманий поштою комбінезончик і вкрадений викуп?
— Марко міг інсценувати викрадення, коли дитина була вже мертва. А порожнє автокрісло й удар по голові можуть виявитися лише частиною вистави.
Вона змірює Ресбака недовірливим поглядом.