— Я от все думаю, — каже Ресбак, розслаблено вмощуючись на стільці, — про вашу няню.
— Нашу няню? Чому? — ошелешено питає Анна. — Вона того вечора навіть не прийшла.
— Я знаю. Просто мені цікаво. Вона хороша няня?
Анна здвигає плечима, не розуміючи, до чого він хилить.
— Вона добре ставиться до Кори. Видно, що вона любить немовлят, — багато хто з дівчат їх не любить. Вони просто приглядають за ними за гроші. — Вона думає про Катерину. — Зазвичай на неї можна покластися. Не можна звинувачувати її тільки тому, що в неї померла бабуся. Хоча — якби вона не померла, то, можливо, Кору не забрали б.
— Дозвольте от що у вас запитати: якби хтось спитав у вас про няню, чи порекомендували б ви свою? — каже Ресбак.
Анна закушує губу.
— Ні, не думаю. Часом вона засинає з музикою в навушниках. Коли ми приходимо додому, нам доводиться будити її. Тож я не рекомендувала б її знайомим.
Ресбак киває, занотовує. Підіймає очі від записника й каже:
— Розкажіть мені про свого чоловіка.
— Що про чоловіка?
— Що він за людина?
— Він хороша людина, — упевнено каже Анна, вирівнюючись на стільці. — Він добрий, відданий. Він розумний, уважний і працьовитий. — Вона замовкає і швидко додає: — Він найкраще, що трапилося зі мною, окрім Кори.
— Він добре забезпечує вас?
— Так.
— Чому ви так кажете?
— Тому що так і є, — відрізає Анна.
— Але хіба це не правда, що ваші батьки допомогли вашому чоловікові заснувати бізнес? І ви самі казали мені, що вони заплатили за ваш будинок.
— Хвилиночку, — каже Анна. — Мої батьки не «допомагали моєму чоловікові заснувати бізнес», як ви висловилися. У Марко дипломи з комп’ютерних наук та менеджменту. Він започаткував свою компанію й був дуже успішним сам собою. Мої батьки просто інвестували в компанію, згодом. Він уже досяг певного рівня. Не можна звинуватити Марко в тому, що він поганий бізнесмен.
Завершуючи цю фразу, Анна туманно пригадує про ті фінансові дані, на які натрапила в комп’ютері Марко. Вона не вникала в них і не питала про це Марко — тепер вона думає: невже вона щойно збрехала поліції?
ebooksa