— Досить, товаришу Горбильов! Мене це зовсім не цікавить! Розумієте?
— Ну гаразд, — несподівано згодився Горбильов. — Про бідони і каструлі нецікаво. Але ж він вирішив зжерти живу людину! Лю-ди-ну! Мене тобто. Раз я, знову-таки, на його комбінацію не йду, значить, мене треба витурити на вулицю — та й кінець. Це вас теж не цікавить?
— Послухайте, Горбильов! — Окайомов підвівся. — У мене нема часу слухати ваші історії. Розумієте? Нема часу. Прошу вас — дайте мені спокій.
— Виганяєте, значить? — сумним голосом запитав Горбильов.
— Розумійте як хочете. До побачення.
Горбильов насунув картуза.
— Ех ви, письменник! Спільно із злодіями думаєте! — він махнув рукою і вийшов, грюкнувши дверима.
Окайомов ледве затамував гнів, викликаний цим безглуздим візитом, і задумався.
Дурна історія! Якийсь Пириков… артикули… бідони. А через цю дурницю притулок Адалії Петрівни перестає бути надійним. Про існування тут письменника вже знає цей тип. Завтра він скаже ще кому-небудь. Шкода, звичайно, але рискувати не можна — треба зникати. Треба пробиратися до бази, взяти там усе, що потрібно, і змінити шкуру. О, чорт!.. І все зіпсувала оця балакуча баба! Окайомов знову розгнівався.
— Пробачте мені, Григорію Максимовичу… — у дверях стала Адалія Петрівна.
— Що ж вам пробачати… Можу вас тільки ще раз попросити про те ж саме — не робити мені базарної реклами, — ледве стримуючи себе, сказав Окайомов.
— Ніколи і нікому! — урочисто промовила Адалія Петрівна.
— От і чудово! — Окайомов подивився на годинника. — Через годину я їду в Борськ. Днів на два. Треба побачитися там з однополчанином. Ви вже, якщо можна, нікому мій диван не здавайте.
— Ох, Григорію Максимовичу, навіщо ви так говорите?!
— Ну добре, добре, мир. — Окайомов простягнув хазяйці руку. — Пробачте, Адаліє Петрівно, якщо я зопалу сказав що-небудь різке. І до побачення.
— Я чекатиму вас, Григорію Максимовичу.
— У вівторок над вечір повернусь, дасть бог.
— А втім, добре, — згоден. Пошукайте цього бухгалтера. Скільки в місті артілей імені Першого травня?
— Одинадцять.
— Скільки це забере часу?
ebooksa