— А що як він вас знає? Якщо сестра забула свого рідного брата, то, може, брат не забув сестру? — Штауфер обійшов письмовий стіл і натиснув ногою на кнопку дзвінка, вмонтовану в підлогу. Вернувшись, він продовжував: — Ваш брат не дуже далеко звідси. Ви даремно так упираєтесь. Це вже всупереч розуму, а ви людина розсудлива. Правильно?
— Вам видніше, — відповіла Туманова, прекрасно розуміючи, наскільки правий гестапівець. Звичайно, факти проти неї. Та ще ж які факти! Її схопили під час сеансу, у неї відібрали все, що виказувало її професію. Щоправда, вороги щось плутають. Про якийсь лист, про партизанів неспроста заводять… Але…
Почувся обережний стук у двері.
— Будь ласка! — голосно сказав Штауфер. Хтось увійшов і зачинив за собою двері.
— Огляньтеся і подивіться! — наказав Штауфер арештованій.
Передчуваючи щось недобре, Туманова повернула голову, і щось перехопило їй подих. Кроків за три від дверей стояв Готовцев. Він дивився собі під ноги і розгублено м"яв у руках синю кепку.
Скільки треба було мати душевних сил, щоб не змінитись на обличчі і не зрадити себе!
— Хто це? — запитав Штауфер, пильно стежачи за дівчиною.
— Не знаю, — зовсім спокійно відповіла вона, не втрачаючи надії, що, можливо, так само відповість і Готовцев. Але тут-таки майнула думка: Ціглер! Хазяїн кафе! Він же теж бачив її і розмовляв з нею. І якщо навіть Готовцев заперечуватиме, то їх обох викриє Ціглер. Та що Ціглер! Їх викриють десятки офіцерів, що спостерігали сцену побачення в «Глобусі!» Отже, загинув і Готовцев. Чи розуміє він це? Мабуть, розуміє.
Штауфер голосно зітхнув і запитав по-російськи:
— Пане Готовцев, чи ви знаєте цю особу?
Розвідниця завмерла.
— Так, знаю, пане гауптштурмфюрер, — почулася чітка і впевнена відповідь, що так не пасувала до зовнішнього вигляду Готовцева.
Туманова ніби відчула тупий удар в голову і ледве стрималася, щоб не здригнутися. Тільки зараз вона раптом зрозуміла: зрадник! Готовцев — зрадник!
Штауфер не зводив з неї очей, стежачи за кожним її рухом, а вона, зовні спокійна, дивилася на нього.
— Відповідайте лише на запитання! — попередив Штауфер зрадника. — Хто вона?
— Розвідниця! Прийшла до мене з паролем…
Туманова відчула, як всередині в неї все похололо.
— Її прислав у місто командир партизанського загону Новожилов… Ніби як дочку… Від Новожилова я маю листа… Я можу його… — і зрадник поліз до кишені.
— Не треба! — спинив його Штауфер. — Лист адресований вам, і вона, звичайно, відмовиться від усього. А що ви скажете про документи?
ebooksa