— Ще послужить! — посміхнувся Чорноп"ятов.
Він погасив примус, старанно обтер його ганчіркою і власноручно вклав у кошик.
— Якщо буде капризувати, приносьте.
Бабуся зубами розв"язала вузлик на хустині з голови, витягла з неї кілька зім"ятих німецьких марок і мовчки поклала на верстак:
Дай бог тобі здоров"я!.. Прощавай!
Щасливо, мамашо!
Крекчучи й зітхаючи, бабуся стала вибиратися надвір крутими східцями.
Косі промені вечірнього сонця заглядали в майстерню, але майже не освітлювали її. Лише на ріжок верстака падав жовтий блік.
Чорноп"ятов задумався, потім зітхнув, спересердя відкинув у куток якусь каструлю і, обернувшись, помітив чиїсь ноги в щілині дверей. Він нагнувся і побачив Заболотного. В руках у того був старий залізний таз.
Заболотний швиденько скотився вниз по східцях і, підбігши близенько до Чорноп"ятова, випалив уривчастим шепотом:
— Готовцев — зрадник!..
Чорноп"ятов похитнувся:
— Ти… з глузду з"їхав?
Очі Заболотного поблискували. Він витер рукавом росинки поту, що виступили на лобі.
— Зрадник, кажу!.. Я брив Скитальця, бачив Дем"яновича. Вони все розказали… В тюрмі сидить Валентина Готовцева, яку ми чекали! Її арештували сьогодні вранці.
Чорноп"ятов важко сів на ящик. Обличчя його покрилося мертвенною блідістю.
— Григорію Панасовичу, що з вами? — перелякано запитав Заболотний.
— Нічого… зараз пройде, — відповів той рівним, тихим голосом і обережно зітхнув. — Не зважай…
Нічого подібного досі не траплялося з Чорноп"ятовим, хоча підпілля іноді й зазнавало тяжких ударів. Хто-хто, а вже Заболотний добре знав, що серце Григорія Панасовича ніколи не підводило. Але, видно, всьому є міра.
Чорноп"ятов сидів прямо, мовчки, не відриваючи руки від грудей, намагаючись дихати рівно, без напруження.
ebooksa