— Ми нею не поїдемо?
— Ні.
— А куди ж тоді?
— Так само на схід.
— То ми нікуди не потрапимо.
— Хтозна…
Талькав мовчки, вкрай здивовано глянув на географа. Однак він і в гадці не мав, ніби Паганель може жартувати. Індіанець, що до всього на світі завше ставиться серйозно, не може цього навіть уявити.
— Отже, ви не поїдете до Кармена? — помовчавши, спитав він.
— Ні, — відповів Паганель.
— А до Мендоси — також ні?
— Не їдемо й до Мендоси.
Тут до Паганеля під’їхав Гленарван й попитав, про що йде мова й чому вони зупинились.
— Він спитав мене, куди ми поїдемо, до Кармена чи до Мендоси, і дуже здивований з моєї негативної відповіді.
— Справді, наш маршрут повинен йому здаватися дивним, — сказав Гленарван.
— Уявляю собі. Він каже, що ми нікуди не доїдемо.
— Послухайте, Паганелю, може б, ви пояснили йому мету нашої подорожі й розтлумачили, чому ми неухильно тримаємось східного напрямку?
— Це дуже важко зробити, — відповів Паганель, — бо ж індіанці зовсім не розуміються на географічних градусах, а історія документа напевно здасться йому фантастичною.
— Що ж саме він не зрозуміє, — історію документа чи самого історика? — спитав серйозно майор.
— О, Мак-Наббсе! — вигукнув Паганель. — Ви ще й досі не позбулися сумнівів щодо моєї іспанської мови!..
— Ну, то спробуйте, мій шановний друже.