Гіркий дим. Міст

22
18
20
22
24
26
28
30

— І це називається коштовностями?! — розпачливо вигукнула Іванна. — Два персні й перлинове намисто!

— Знаєш, скільки коштує одне намисто?

— І знати не хочу.

Луцька презирливо скривила губи. Вона не визнавала майже ніяких прикрас і носила тільки скромний перстень з дешевим камінцем.

— Ви знаєте новину? — спробував перевести розмову на інше Юрій. — Днями до нас прилітає із Сполучених Штатів пан Щупак.

— Модест Щупак? Кульгавий Диявол? — перепитала Луцька.

— Ви знаєте його?

— Звичайно.

Рутковський насторожився. Він чув про Щупака — одного з помічників керівника служби безпеки УПА Миколи Лебедя. Після війни Лебідь осів у Сполучених Штатах, а Щупак пригрівся біля нього.

— Хто такий пан Щупак? — запитав Максим умисно недбало.

— О-о, це розумний чоловік, — запевнив Юрій.

— Так, він даремно не прилетить, — процідила крізь зуби Стефанія. — Щось пронюхали угаверівці.

Рутковський подумав, що раптові відвідини Модестом Щупаком Мюнхена, можливо, пов’язані із списками Лакути, проте не став забивати собі цим голову. Справу вважав для себе закінченою, власне, мусив подзвонити лише Лодзену, бажано зараз, на другому поверсі є телефон…

Скориставшись із того, що Іванна зі Стефою почали гортати якісь ілюстровані паризькі журнали мод, а Юрій подався до саду, Рутковський швидко піднявся на другий поверх, причинив за собою двері й набрав номер Лодзена.

На щастя, полковник був дома. Вислухавши Рутковського, відповів коротко:

— О’кей, пане Максиме, новина справді неприємна, та все в наших руках. Не хвилюйтеся.

Іванна зі Стефою навіть не помітили кількахвилинної Максимової відсутності. Він підсів до них — чому б і йому не помилуватися паризькими красунями в модних туалетах.

Луцька мешкала в маленькій однокімнатній квартирі потемнілого од часу будинку. В кімнаті стояла тахта, сервант, шафа й крісла. Що тумбочка з магнітофоном.

Рутковський сидів на тахті, підмостивши під бік подушку, й дивився, як клопочеться Стефа.

Луцька рухалася повільно і водночас якось осмислено — не робила зайвих рухів, не метушилася, як переважна більшість жінок, здавалося, що вся її поведінка, навіть рухи, підпорядковані якійсь вищій меті.