Гіркий дим. Міст

Мабуть, Стефанія трохи засумнівалася, бо сказала схвильовано:

— За той список заплатять стільки, що нам вистачить до кінця життя.

— Невже він стільки коштує? — удавано здивувався Рутковський.

Луцька уважно подивилася на Максима: може, й справді він не чув їхньої розмови із Щупаком і Лодзен з інших джерел дізнався про список Лакути?

А якщо Лебідь поінформував ЦРУ? Певно, ні, бо хто ж сам відмовиться від грошей? А Лебідь не міг не знати: якщо американська розвідка вийде на коштовності, вважай, що прилипло до рук, і до яких рук — не вирвеш!

Стефанія вирішила не критися перед Рутковським: коли він підслухав їхню розмову, все одно знає про коштовності, коли ні — може запалитися перспективою збагачення й дістати копію списку.

— Ви передали Лодзенові список людей, у яких зберігаються коштовності наших куренів, — сказала, пильно дивлячись на Рутковського.

— Невже?

— А якщо ти зможеш дістати копію, ми випередимо полковника.

Максим махнув рукою.

— Як же я її дістану? У Лодзена такий сейф і охорона… Все одно, що пограбувати банк.

— Ти мусиш це зробити.

— Я ж не божевільний.

— Граєш з вогнем.

— Знову погрожуєш?

— Ти не знаєш Щупака. Чув, як його називають? Кульгавий Диявол!

— Ну й що?

— Вважай, що ти сам собі підписав смертний вирок.

— І ти з ним згодна?

Луцька підвелася нервово.