— Ключ? Де ключ від вашої квартири?
Кочмар у відповідь лише пробурмотів щось невиразне.
Рутковський поскаржився таксистові:
— Живе сам, і вдома нікого нема. Перебрав трохи…
— Трохи? — зареготав таксист. — Язика повернути не може. Пошукайте ключ у кишенях.
— Якщо не знайду, доведеться везти пана до мене.
— Де ж тому ключеві бути? — стенув плечима таксист.
Справді, де ж бути ключам?
Нарешті Максим намацав їх у лівій кишені піджака: два ключі на брелочку, два маленьких ключі від квартирних замків з секретами.
А де великий від сейфа?
Рутковський заліз у праву кишеню Кочмаревого піджака, обережно обмацав кишені штанів.
Нема…
Лишалися спідні кишені піджака. З одної витягнув бумажник, з другої стирчав гребінець.
І все…
Максим швидко переглянув вміст бумажника, але ключа не знайшов. Виходить, пан Роман залишає його десь у сейфі охорони чи тримає в якомусь тайнику. І шлях до нього значно важчий.
Рутковський засунув Кочмареві назад у кишеню бумажник і нараз намацав кінчиками пальців щось тверде. Провів долонею по підкладці: так і є, вгорі ще одна потаємна кишенька, застебнута блискавкою.
Максим відсунув Кочмара в кут машини, щоб таксист нічого не побачив, розстебнув блискавку й двома пальцями витягнув з кишені ключа у замшовому чохлі. Масивного ключа з візерунчастою головкою — він бачив його один раз у кабінеті шефа: стирчав зі сталевого сейфа нахабно, наче глузував з Рутковського, а тепер лежить на його теплій долоні й, певно, відчуває, як ледь-ледь тремтять Максимові пальці.
Рутковський відсунувся від Кочмара. Не поспішаючи, зробив зліпки з обох боків ключа і його торцевої частини, уважно обтер, щоб не залишити слідів. Хотів уже покласти ключ назад, але таксист нараз запитав:
— Знайшли?
Максим відповів недбало:
ebooksa