— Ні, не знайомий, — відповів. — А що?
— Днями я чула його передачу: чудо, він так гарно рекламував канадські друкарські машинки.
— Так, машинки, кажуть, непогані.
— З наступного тижня, — пожвавішала Кубійович, — ви одержуватимете на триста марок більше.
— З мене подарунок.
— Мені подобаються паризькі парфуми.
— А я люблю дарувати їх жінкам. Не кажучи вже про таких вродливих, як ви.
Катря зашарілася від похвали. Повернулася до Максима так, щоб він побачив її високі груди. Але споглядання Катриних принад не входило в плани Рутковського: знав, що Кочмареві навряд чи сподобається така акція, ретирувався, пославши дівчині повітряний поцілунок.
Під час обідньої перерви Рутковський не пішов разом з усіма до буфету. Вийшов на вулицю, проминув кілька кварталів, поки не надибав телефон-автомат. Кинув монету й набрав номер.
— Посередницька контора пана Генріха Штаха? — запитав.
Настала пауза, видно, на другому кінці дроту не чекали дзвінка. Нарешті соковитий баритон відповів:
— Ви неправильно набрали номер. Додайте одиницю.
— Дякую. — Рутковський поклав трубку. Отже, зустріч відбудеться завтра. Якщо б чоловік сказав: «Додайте двійку», вони б зустрілися післязавтра — так було умовлено ще в Центрі, й завтра на одній з бічних вулиць за олімпійським стадіоном стоятиме білий «пежо» з букетом троянд за заднім склом.
«Пежо» стояв у точно визначеному місці, і троянди, правда, трохи прив’ялі, лежали позаду.
Рутковський рішуче відчинив дверцята, сів на переднє сидіння, запитав:
— Пан Вісбах, якщо не помиляюсь?
— Так, це я, — відповів чоловік німецькою мовою й зміряв Максима цікавим поглядом. Був він середніх років, з залисинами, в окулярах і вигляд мав якийсь сумовитий. — Петер Вісбах до ваших послуг.
Він почекав, поки за ріг поверне жовтий «фольксваген», і рушив, коли поблизу нікого не було, для цього і обиралася ця порожня й затишна вулиця — добре видно, чи не стежать за Рутковський.
«Пежо» завернув за ріг, потім зробив ще один поворот; ніхто не сів їм на хвіст, і чоловік подав Максимові руку.
— Олег, — відрекомендувався він, — називай мене Олегом. Якщо нічого не трапиться, я підтримуватиму з тобою зв’язок. У нас є півгодини, хочеш, вип’ємо кави?
ebooksa