Він начебто почув якийсь голос. А може, йому просто причулося? Силкуючись пригадати, як усе сталося, Джо Коллінз бачив себе у ліжку надто втомленим, щоб зняти з ковдри ноги у промоклих черевиках. Він придивлявся до брудної жовтої помережаної павутинням тріщин стелі — стежив, як крізь тріщини повільно і тужно крапля за краплею просочується вода.
Мабуть, це трапилося саме тоді. Коллінзу здалося, наче коло його ліжка виблискує якийсь металічний предмет. Він підвівся. На підлозі стояла якась машина, саме там, де раніше ніякої машини не було.
Спершу Коллінз здивувався, але тут десь здалеку незнайомий голос промовив: «Ну, ось! Здається, вже все!»
А може, це почулося йому. Проте машина, безсумнівно, стояла перед ним на підлозі.
Коллінз опустився навколішки, щоб роздивитися її. Машина була близько трьох футів завдовжки, завширшки і заввишки й тихо гуділа. Сіра зерниста її поверхня була абсолютно однакова з усіх боків, лише в одному кінці містилася велика червона кнопка, а в центрі — бронзова пластинка, на якій було вигравіювано: «Утилізатор класу А, серія АА 1256432». А нижче зазначалось: «Попереджаємо, що цією Машиною можна користуватись лише по класу А».
От і все.
Більше ніяких циферблатів, вимикачів, ручок та іншого приладдя, нічого, що, на думку Коллінза, має бути у кожної машини. Лише бронзова пластинка, червона кнопка і гудіння.
— Звідкіля ти узялася? — спитав Коллінз.
Утилізатор класу А гудів і далі. Насправді Коллінз не чекав відповіді. Сидячи на краю ліжка, він у задумі розглядав утилізатор. Тепер перед ним поставало питання: що робити з машиною? Коллінз обережно доторкнувся до червоної кнопки, хоча усвідомлював, що у нього немає ніякого досвіду роботи з машинами, які падають з неба. Що станеться, якщо натиснути на цю кнопку? Провалиться підлога? А може, маленькі зелені чоловічки зваляться зі стелі?
Зрештою, він майже нічим не ризикує. І Коллінз натиснув кнопку.
Нічого не сталося.
— Ну, що ж, спробуй зробити що-небудь, — сказав Коллінз, почуваючи себе трохи пригніченим.
Утилізатор так само тихо гудів.
Гаразд, в усякому разі, машину завжди можна віддати в заставу. Чесний Чарлі дасть йому не менше долара лише за метал. Коллінз заходився піднімати утилізатор, але марно. Його не можна було зрушити з місця. Коллінз іще раз піднатужився скільки було сили, і йому пощастило підняти один кінець машини на дюйм над підлогою. Він опустив машину і, відсапуючись, сів на ліжко.
— Було б добре, якби ти прислав мені у поміч пару дужих хлопців, — звернувся Коллінз до утилізатора.
І одразу гудіння стало іще сильнішим, і машина навіть почала вібрувати.
Коллінз чекав, але нічого не відбувалося. Інтуїтивно він простяг руку і тицьнув пальцем у червону кнопку.
Одразу ж перед ним з’явилися двоє кремезних чоловіків у грубих робочих комбінезонах. Вони зміряли утилізатор оціночним поглядом. Один із них сказав:
— Слава Богу, це маленька модель. За ті величезні важко як слід ухопитися.
Вони подивились на Коллінза, який уп’явся в них очима. Нарешті перший з двох промовив:
ebooksa