— Я був у бібліотеці, в клубі автоаматорів, потім заходив до географічного наукового товариства.
Торн нічого не сказав, і Дженнінгс знесилено повалився на друге ліжко. Йому знову впала в око страшна пляма в Торна на боці.
— Я дізнався все про те місто Мегіддо. Назва ця походить від слова «Армагеддон», що означає кінець світу.
— Де воно? — байдуже запитав Торн.
— Боюся, що під землею, футів на п’ятдесят завглибшки. Десь у передмісті Єрусалима. Там тепер провадять розкопки. Кажуть, ніби якийсь американський університет.
— Треба їхати туди, — пошепки сказав Торн.
Дженнінгс кивнув головою і протягло зітхнув.
— От якби ви ще пригадали прізвище того старого…
— Бугенгаген.
Дженнінгс марно намагався зустрітися з ним поглядом.
— Бугенгаген?
— Так. І вірші я теж пригадав.
В очах Дженнінгса був подив.
— Прізвище чоловіка, до якого ви маєте звернутися, — Бугенгаген?
— Так.
— Бугенгаген — це відомий екзорсист, фахівець з вигнання диявола з людини. Він жив у сімнадцятому столітті. Про нього згадується в одній з наших книжок.
— Священик назвав саме це прізвище, — промовив Торн рівним, безвиразним тоном. — Я все пригадав. Усе, що він казав.
— Хвалити Бога! — зітхнув Дженнінгс.
— «Як знов єврей Сіон посяде… — майже пошепки почав Торн. — І в небі знак побачать люди… І Рим оновлення урядить… Більш світу білого не буде…»
Дженнінгс напружено слухав у темряві. Попервах здивований тим незвичним — байдужим і відчуженим — тоном, яким говорив тепер Торн, він зрештою збагнув, що в душі посла відбувся якийсь глибокий і необоротний злам.
ebooksa