— Бога ради…
— Я почуваю себе добре!
— Ні, не добре!
— Не турбуйся…
— Кетрін!
— Я поїду додому, Джері.
— Ні. Чекай, я повернуся.
— Коли?
— Завтра вранці.
— А що, як дома щось негаразд? Я туди дзвонила…
— Так, дома
Від цих слів Кетрін аж затрусило, і вона знову змовкла.
— Джері, — тихо спитала нарешті, — що там сталося?
— Це не телефонна розмова, — лагідно відказав Торн.
— Що сталося?! Що негаразд у нашому домі?!
— Чекай на мене. Не залишай лікарні. Вранці я приїду і все тобі поясню.
— Ну будь ласка…
— Це не через тебе, Кетрін. З тобою все гаразд.
— Про що ти говориш?!
Дженнінгс поглянув на Торна й похмуро похитав головою.