Ганс фон Шульц, що вже встиг налити собі склянку коньяку, глузливо вигукнув:
— Еге! Гляньте-но, наш приятель Франсуа Бурдійя не забув про нас.
Голос його звучав холодно і незворушно, недарма ж у Судетах його називали «залізним бароном».
— Ну що ж, пане Бурдійя, вас приперли до стіни. Може, ви тепер зволите відповісти на всі наші запитання, перш ніж буде надто пізно?
Далі все сталося блискавично.
Франсуа Бурдійя раптом скочив на ноги, кинувся до столу, де стояла таця із залишками вечері, схопив із столу ніж і, оббігши письмовий стіл, кинувся на фон Шульца.
Але в ту ж мить Рот скочив з крісла і нагаєм шмагонув Франсуа Бурдійя по руці. Той одразу ж випустив ножа.
Коли це сталося, Вернер був уже біля дверей, проте зараз же зупинився і здивовано обернувся.
Після короткої миті вагання Франсуа Бурдійя схопив лівою рукою важке прес-пап"є на столі фон Шульца і пожбурив його Роту в голову. Удар влучив у ціль. Рот поточився і впав на підлогу. На якусь секунду всі завмерли.
Франсуа Бурдійя кинувся до дверей, але раптом побачив Вернера, обернувся назад і захитався. Ззаду почувся голос фон Шульца.
— Ви дорого заплатите за це, шановний пане Бурдійя!
Кальтцейс, що в цю мить опанував себе, швидко витяг з ящика столу маузер, і кинувся до Франсуа Бурдійя.
Вернер бачив перед собою спину француза, поцятковану червоними виразками; деякі з них ще кровоточили.
Вони гасили об нього сигарети!
Рішення прийшло відразу. Вернер витяг з кишені свій маленький револьвер калібра 6,35, спустив запобіжник і вистрілив, цілячи в серце.
Франсуа Бурдійя здригнувся, обернувся до Вернера і уважно подивився йому в очі. Погляд його був красномовніший за слова. В очах француза світилася вдячність. Ці очі кричали: «Спасибі тобі! Добий мене…» Вони вимагали останнього милосердного пострілу. Вернер вистрілив знову і поцілив у шию. Третя куля влучила в око…
В кімнаті поволі танула сизувата хмарка диму, пахло порохом і тютюном.
Пополотнівши, Ганс фон Шульц швидкими кроками підійшов до Вернера, схопив його за вилоги куртки і виштовхнув у коридор.
— Я гадаю, Вернере, що після вашого вчинку російський фронт не буде для вас несподіванкою.
— Я втратив розум, пане полковнику, мені здалося, що він знову кинеться на вас…
ebooksa