Чи любите ви Вагнера?

— В макі!.. Організують макі? Я буду там теж?.. — белькотів Кола.

Ще трохи, і він би почав витанцьовувати, немовби йому пообіцяли вічне блаженство.

Нараз обличчя його стало серйозним, він пильно глянув в очі Андре Ведріну і суворо промовив:

— Нарешті я воюватиму!

Це прозвучало урочисто і від щирого серця.

— Я теж згоден воювати. Особливо після того, що я побачив у гестапо. Тільки…

Андре Ведрін зупинив юнака. В його голосі почулися дружні, майже ніжні ноти:

— А ваша родина?.. Не так просто воно робиться, мій хлопче. Дай мені свою адресу, я їх попереджу. Врешті, ти й сам можеш написати листа… Одружений?

— Одружений, уже три місяці. Вона живе разом з моїми батьками. Дружина все зрозуміє, вона в мене хороша.

«Ти диви, він одружений! Розумний; мабуть, працює десь на заводі. Приємний голос, теплий і густий».

Андре Ведрін поклав пістолет на нічний столик, написав ім’я та адресу, закарбував їх у пам"яті, і потім спалив папірець над полум"ям запальнички.

Він назвав їм пароль і додав:

— Завтра вранці заїдете і заберете з схованки автомат.

Андре вже взявся за ручку дверей, коли зупинився і спитав:

— А справді, як ви тягли з собою цю штуковину? — Він кивнув на автомат, що лежав на брудній ковдрі.

— А ми його розібрали, — спокійно відповів юнак.

Андре Ведрін сховав свою артилерію і вийшов. Він їм не сказав, що про всяк випадок спеціальна група охорони чергуватиме поблизу, коли завтра за ними прийде машина.

XVI

Сидячи на краєчку канапи, Марі-Те високо, аж до стегон підняла сукню і приміряла панчохи. На якусь мить вона замилувалася своїми стрункими ніжками, щільно обтягненими блискучим бронзовим шовком, і з задоволенням погладила їх. її стегна просто чудові. Вона провела кінчиками пальців по шкірі, там, де кінчались панчохи. Марі-Те відчула, як все її тіло напружилося, а грудям стало лоскітно від дотику в’язаної кофточки. їй раптом спало на думку: мабуть, чоловікам теж приємно торкнутися рукою її тіла там, де вона його щойно пестила. Серце її сповнилось щасливим смутком і радістю, а щоки аж запашіли. Марі-Те напівзаплющила очі, боязко відганяючи хвилюючі думки. Голосний окрик примусив її схопитися на ноги, ЇЇ зелені очі спалахнули гнівом. Чарівну хвилину було порушено.

— Гей, Марі-Те! — голосно покликав Жюль Грак внизу на сходах. — Ти все ще крутишся перед дзеркалом?

Вона зітхнула і озвалася: