— Справді, — сказав Лежнєв, — схоже. Можна припустити, що Ганна Щербак мала якесь відношення до тайника і що потім її хотіли вбити, але сталося якось так, що не вбили, а тільки поранили. Вбили її через двадцять п’ять років.
— А мені все-таки здається, що вона не знала про хід до підвалу через каплицю, — зауважив Кулінич. — Інакше злочинці пробралися б туди раніше і не цікавилися б планом Мисливського замку.
— А чим пояснити цілу низку злочинів, що їх вчинили «шукачі скарбів», уже знайшовши те, що шукали? — спитав Романенко. — Вбивство Чухна, історія з Пєтуховою і так далі.
— Це — спроба замести сліди, позбутися свідків-пособників, спрямувати слідство на неправильний шлях. Очевидно, реалізуючи скарб, злочинці натрапили на якісь труднощі.
— Реалізація — це передача фототеки за кордон?
— Не тільки фототеки, — всміхнувся Лежнєв. — Щоб знайти загублену плівку, не треба пересіювати землю крізь сито.
— Що ж вони шукали?
— Ворожити не беруся. Певен тільки, що речі, сховані разом з фототекою, цікавили «Привида» не менше, а може, навіть більше, ніж сама фототека.
— Як, по-вашому, Василю Тимофійовичу, — спитав Романенко, — «Привид» і Шеф одна й та сама особа?
— Можливо.
— Яке відношення має до цієї справи Анісімова?
— Певно, вона виконувала роль того, що відволікає слідство і заплутує сліди, — сказав Лежнєв.
— Але ж її жде ув’язнення.
— Тільки за утримання кубла розпусти.
— Вона причетна до вбивства на Залісній вулиці?
— Думаю, що причетна. Але це ще треба довести. Так само, як і її справжнє прізвище.
— У нас є дані, — підвівся Винник, — що Анісімова багато років тому привласнила чужі документи. Незабаром ми одержимо підтвердження.
— Незабаром! — обурилася Наталя. — Невже ви думаєте, що Шеф сидітиме склавши руки, поки ми з’ясуємо біографії всіх його спільників?
— Пошук, що його веде майор Винник, не перешкоджає нам затримати Шефа, — сказав Кулінич.
— Яких заходів вжито для цього? — спитав Романенко.
ebooksa