«Привид» не може втекти

— Далі, Наталю Сергіївно, — сказав Романенко, який вів нараду. — І прошу, товариші, не перебивати доповідача. Думками обміняємося потім.

Та щойно Наталя розповіла про археологів і їх підозрілу цікавість до підвалів Мисливського замку, Романенко сам перебив її:

— Покажіть, будь ласка, охоронну розписку.

Наталя подала йому лист археологічної експедиції. Романенко прочитав уголос листа і одразу ж спитав:

— Хто чув про таку експедицію?

— Судячи по штампу, експедиція з Києва, — сказала Наталя. — Може, це тільки пошукова група.

— Зараз уточнимо. — Начальник управління міліції кудись зателефонував і за хвилину повідомив, що група Київської археологічної експедиції справді приїжджала в Сосновське, але не в квітні цього року, а минулої осені.

— Зрозуміло, — мовив Кулінич і, повернувшись до Винника, що сидів поруч, наказав — Негайно запитайте Київ про мету перебування археологів у Сосновському, а також про цього Дьоміна, що підписав листа.

— І без запитів ясно, що лист липовий, — озвався Кравчук. — Які археологічні об’єкти можуть бути в руїнах будівлі, спорудженої сімдесят-вісімдесят років тому? Незрозуміло тільки, чому ці «шукачі скарбів» намагалися пробратись у підвал через головний вхід? Адже простіше було потрапити туди через лісову сторожку, що вони потім і зробили.

— Це не сторожка, а каплиця, — зауважила Наталя, розгортаючи схему, яку накреслив головний архітектор. — Ось орієнтовний план її розташування. Вони не скористалися з цього ходу, бо, мабуть, не знали про нього. Тільки впевнившись, що пробратися в підвал через головний хід не зможуть, почали шукати інші підступи до тайника. Саме для цього їм і знадобився план Мисливського замку.

— А як по-вашому, Наталю Сергіївно, — спитав Романенко, — чому вони раніше не подумали про план? Наскільки я розумію, злочинці цікавилися тайником не один рік.

— Не знаю, — призналася Наталя.

— Про це можна тільки здогадуватися, — прийшов їй на допомогу Лежнєв. — До вересня минулого року пробратися на територію садиби Мисливського замку злочинці не могли — там стояла військова частина. А коли вона виїхала, «шукачі скарбів» кинулися туди, та ба — не знайшли навіть входу в підвал. Тоді вони вирішили розшукати людину, яка знає розташування підвалів колишнього Мисливського замку.

— Ви маєте на увазі Ганну Щербак?

— Так.

— Можливо, я щось не зрозумів, — мовив начальник міліції. — Але мені, признатися, неясно, чому злочинці одразу не звернулися до Щербак? Вони почали шукати її тільки в жовтні минулого року. Так?

— Спочатку вони розраховували знайти тайник без сторонньої допомоги, — сказав Лежнєв.

— Хіба Щербак була стороння?

— Що вона не злочинниця, а жертва — я певен. Звісно, постає питання, чому вона, стільки років знаючи про тайник, не повідомила про нього? Причина, видно, у психології. Щербак ще дівчинкою попала в замок, її знеславили, залякали, потім примусили слугувати керівникові абверчастиною 115, майорові фон Бюлову. Це той самий фон Бюлов, який мав безпосереднє відношення до вербовки агентів і водночас керував спеціальною фотолабораторією абверчастини, де фабрикувалося свого роду досьє агентури. Не сумніваюся, що в ньому були матеріали, які компрометували Ганну Щербак. Можливо, ці матеріали разом з іншими було сховано в тайнику, і Щербак знала про це.

— Через двадцять п’ять років Шеф вдався до того ж методу, вербуючи Пєтухову, — вставив Кулінич. — Схоже на те, що це одна школа.