Лежнєв і Наталя перезирнулися.
— Згадайте, будь ласка, коли приїхали археологи на будівельний майданчик? — спитав Лежнєв.
— Наприкінці квітня. Одразу ж після того, як ми почали прокладати траншеї.
— Зрозуміло, — кивнув Лежнєв і, знову кинувши погляд на план, звернувся до проектувальника — Товаришу Щур, ви не цікавилися планом старих будівель Мисливського замку?
— Нам цей план був ні до чого, — сказав проектувальник і, скоса глянувши на виконроба, додав — Та й де його було взяти?
— В обласному архіві, що міститься поруч із вашою конторою, — в’їв його виконроб.
— Про який архів ви кажете, Леоніде Петровичу? — сплеснув руками проектувальник. — Мисливський замок будували в кінці минулого століття. Відтоді по цій землі прокотилося три війни, а війни не щадять архівів.
— Що ж, спасибі, товариші, — перервав суперечку Лежнєв. — За тиждень-два ми вас ще раз потурбуємо. А тепер не буду затримувати.
Щойно будівельники вийшли, Наталя розповіла Лежнєву про вечірню телепередачу.
— Даруйте, Василю Тимофійовичу, але що ж це виходить? Одна рука не знає, що робить друга.
— Про цю передачу я знаю.
— Та це ж непродумано, — обурювалась Наталя. — Винник навіть не порадився…
— Що з воза впало, те пропало, — неждано всміхнувся Лежнєв.
— Так же можна сполохати злочинця!
— Сполохати? — перепитав Лежнєв. — Мабуть, можна й сполохати.
Наталя здивовано глянула на нього. Невже він не надає значення цьому оголошенню? А може, щось приховує?
— О дванадцятій тридцять — нарада бригади, — здавалося, не помічаючи Наталиного здивування, сказав Лежнєв. — Буде присутнє місцеве начальство. До того я прошу вас, Наталю Сергіївно, побувати в обласному архіві, та, мабуть, і в головного архітектора. Спробуйте знайти план Мисливського замку. Може ж таке бути, що, незважаючи на три війни, цей документ уцілів. Беріть машину і їдьте. Але о пів на першу неодмінно повертайтеся.
В обласному архіві Наталя пробула близько двох годин. Співробітники архіву при ній переглянули десятки реєстрів, але плану Мисливського замку не знайшли. У головного архітектора Наталі теж не пощастило.
— Мисливський замок, — сказав головний архітектор, — являв собою стилізацію під пізню готику. Внутрішнє опорядження приміщень було сучасне: санвузли, парове опалення, навіть ліфт. Але ці елементи були внесені пізніше — десь у 1908–1910 роках, коли замок реконструювали… План у нас, пам’ятаю, був. Перед війною хотіли переобладнати замок і прилеглу до нього територію під обласну сільгоспвиставку.
— Крім головного корпусу, там були інші будівлі? — спитала Наталя.
ebooksa