«Привид» не може втекти

Анісімова не удостоює Кравчука навіть поглядом.

— Щось у вас кінці з кінцями не сходяться, Дарино Федорівно, — мовить Наталя. — Приїхали ви в Русанівку в вересні минулого року, а Чухно, котрий, за вашими словами, допоміг вам там влаштуватися, тоді й поняття про вас не мав. Пєтухова на допиті показала, що познайомила вас із Павлом Чухном тільки в травні цього року.

— А ви не вірте цій шльондрі.

— Нащо ж так грубо, Дарино Федорівно? — вступав у розмову Винник. — Не кажучи вже про все інше, падіння Пєтухової не обійшлося без вашої участі.

— Бреше вона!

— Припустімо, — не відступає Винник. — А як ви познайомилися з Пєтуховою?

— Її привів до мене Джон.

— Той хлопець, що деякий час у вас жив?

— Він.

— Це він фотографував жінок у непристойному вигляді?

— Він.

— Як його прізвище?

— Не пам’ятаю.

— Я нагадаю: Палій. Георгій Зіновійович Палій, лаборант хіміко-технологічного інституту.

Анісімова совається на стільці, закурює нову сигарету.

— Можливо, — каже вона, кутаючись димом. — Я не з цікавих, біографію його не питала.

— А ми поцікавилися, — підхоплює Винник, — і з"ясували, що він ніколи у вас не жив.

Анісімова мовчить, курить.

— Дарино Федорівно, — ніби не надавши значення її мовчанці, веде далі Винник, — ви коли-небудь займалися фотографією?

— Цього мені ще не вистачало! — знизує плечима Анісімова.