— Панове офіцери, фрейлейн, — голосно вигукнув Лежнєв, — пропоную тост за рейхсмаршала Герінга!
Музика змовкла, льотчики і їхні дами обліпили стойку.
— О! — ковтнувши, крякнув полковник. — Це варте шампанського! За рейхсмаршала, панове!
Льотчиків не треба було умовляти.
— Пісню! — зажадав обер-лейтенант Зінгер і тицьнув пальцем у бік лисого єфрейтора. — Співай! Не соромся, я чув — у тебе гарний голос.
Єфрейтор спробував відмовитись, але полковник підтримав обер-лейтенанта.
— Співай, єфрейторе!
Єфрейтор схопився на ноги і високим пискливим голосом почав тірольську пісню. Її підхопили два шофери і сам полковник.
До Лежнєва знову підійшов капітан.
— Грета згодна танцювати за двісті. Це таке видовище! Ви не пошкодуєте.
Лежнєв узяв його під руку і повів до дверей у коридор східної прибудови.
— Ось вам триста, — даючи капітанові гроші, сказав він. — Але хай це буде за півгодини. Мені треба ненадовго відлучитися. Невеличке рандеву. Тільки це між нами.
— Німуватиму, як риба, — поспішив запевнити капітан, ховаючи в кишеню гроші.
Лежнєв ляснув капітана по плечу і вислизнув у коридор. У його розпорядженні було 15–20 хвилин. П’яні льотчики служили йому чудовим прикриттям, і це прикриття не можна було втрачати.
У коридорі нікого не було. Тільки в кінці, біля опухлі, чулися голоси. Лежнєв швидко дійшов до повороту, озирнувся. Звернути у напівтемний тупик і опуститися кам"яними сходами до масивних, окованих залізом дверей було ділом кількох — секунд. Перш ніж Петро Олійник озвався на умовний стук, Лежнєв устиг ще раз глянути на годинника. За п’ять хвилин дванадцята. Отже, відтоді, як він залишив підвал, минуло трохи більше двох годин.
Петро зустрів його схвильованим шепотом:
— Нарешті! Ми вже бозна-що подумали..
— Як Оскар? — спитав Лежнєв.
— Кепсько, — зітхнув Петро, підсвічуючи Лежнєву ліхтариком. — Кровотеча начебто припинилась, але він зовсім ослаб. Марив. Тепер спить. Ми його поголили, переодягай в чисте. Німецьку форму приготували. Все, як домовилися.
У підвалі горів акумуляторний ліхтар з господарства Яна Манукайтіса. Ян сидів на ящику і, прихилившись до стіни, дрімав. Із трьох інших ящиків було зроблено щось на зразок тапчана, на якому лежав Оскар.
ebooksa