— Скільки показує? — запитав Брек.
— Шістдесят під нулем, — Кіт сплюнув для більшої переконливості, і слина замерзла в повітрі. — Термометр має роботу. Годину тому було п"ятдесят два. Не хотів би я зараз бути в дорозі.
— А оце ж доведеться, — прошепотів Брек озирцем, щоб ніхто, бува, не почув. — Ви знаєте струмок Індіянки, що впадає в Юкон з того боку, миль за тридцять звідси?
— Там нема нічого, — заперечив Смок. — Його дослідили ще кілька років тому.
— Так само й решту багатих річок. Ось послухайте. Це справжній скарб! І неглибоко — від восьми до двадцяти футів. Жодної ділянки, що дала б менше як півмільйона. Тільки це превелика таємниця. Про це знають лише двоє-троє моїх найближчих друзів. А я пообіцяв дружині, що не поїду звідси, доки не розшукаю вас. Бувайте! Мої клунки сховані на березі. Я обіцяв друзям, що виїжджатиму поночі. Бо уявляєте, що зчинилося б, якби побачили вас на санках з усім начинням! Беріть свого приятеля — і гайда. Запаколіть четверту або п"яту ділянку від Знахідки. Не забудьте: струмок Індіянки. Третій за Шведським струмком.
II
Увійшовши до хатини на околиці Доусона, Смок почув знайоме хропіння.
— Спати, спати! — пробурмотів Куций, коли Смок торкнув його за плече. — Я не в нічній зміні, — огризнувся він, коли той поторсав його дужче. — Розкажи про свій клопіт буфетникові.
— Надягай штани! — прошепотів йому Смок. — Треба запаколити дві ділянки.
Куций підвівся і тільки почав лаятися, як Смок затулив йо>іу рота.
— Тихше, — остеріг він. — Справа дуже пильна. Розбудиш сусідів. Усе місто спить.
— О, знаю я ці таємниці. Ніхто нікому нічого не каже, тільки всі вже в дорозі.
— Це на струмку Індіянки, — вів і далі пошепки Смок. — Річ певна. Мені сказав Брек. Золото неглибоко, майже під мохом. Збирайсь! Підемо порожнем.
Куций заплющив очі й знов уклався. Смок стягнув з нього укривала.
— Якщо не хочеш, я йду сам, — сказав він. Куций враз схопився й почав одягатися.
— І собак візьмемо? — спитав він.
— Ні. Навряд, щоб там була стежка, і пішки буде швидше.
— Тоді я кину їм їсти побільше, щоб не подохли, поки повернемося, а ти прихопи березової кори та свічку.
Куций відчинив двері й, ужалений морозом, одразу опустив иавушники в шапці та натяг рукавиці.
Хвилин за п"ять він повернувся, розтираючи носа.