— Наука мовчить, коли слово бере тротил, — відказав Гончаренко.
Чоловік хмикнув. Його напарник заходився начиняти щойно висвердлені шпури вибухівкою.
— Гайда вже хлопці, гайда, — заквапив гладкий.
Вони йшли обабіч вузькоколійки по свіжому дерев"яному настилу. Металеві арки, якими кріпився тунель, були ще новими, без слідів іржі. Шахтар спрямував промінь світильника на два дроти, що тягнулися від забою. Нарешті він спинився біля вибухової машинки.
— Ну, хай щастить, — сказав. — Дорогу знайдете?
— Знайдемо, — запевнив Гончаренко. Геофізик ішов попереду. Загалом він не відрізнявся мовчазною вдачею, та цього разу не озивався. В Паливоди на душі було теж незатишно. Відійшли вже далеченько, коли почули, як бухнуло і водночас здригнулася під ногами земля.
— Рвонули, — зауважив Гончаренко. — До речі, тепер я знаю, де апробувати мій датчик… У вибої. Бачив, як глибоко вони всвердлюються.
Прилад поставлю на виході з дірки і таким чином весь материнський газ пласта проходитиме через датчик.
Знову йшли мовчки. Поминули кілька відгалужень штреку. Гніт, який Паливода спершу ледь відчував на спині, дедалі давався взнаки — лямки заплічної торби впивалися в тіло, судомило плечі.
— Колего, — озвався Гончаренко, — скажи чесно, справа варта заходу?
Ярослав спрямував на нього промінь світильника і побачив на широкому замурзаному обличчі дещо іронічну посмішку.
— Ясніше, будь ласка… — попрохав.
— Ну, чи не дурно ми тут переносимо злигодні?
— А ще ясніше?
— Ну, добре, — сказав Гончаренко рішуче. — Ти переконаний, що твоя ідея — не блеф? Тільки не ображайся. Я цю думку нікому, крім тебе, не висловлював… Якось дивно виходить. Багато науковців найвищого рангу роками б"ються над проблемою викидів і тільки й дотумкали до провокаційних вибухів на пластах. А ти — хімік за фахом, по суті стороння людина, висуваєш таку сміливу концепцію.
Незатишно стало Паливоді від тих слів. На мить навіть забув про біль у плечах від лямок рюкзака.
— Тільки не подумай, що я вважаю тебе авантюристом, — в голосі Гончаренка з"явився відтінок вибачливості. — Але ж якщо все є так, як ти кажеш, то маємо найголовніше — фізичний смисл явища. А це відкриття!
— А коли й так, — озвався Паливода. — Чи, може, не всі мають на те право?
— Безперечно, мають. Але відкриття, перед тим, як ним стати, мусить пробитися крізь міцне павутиння уявлень, концепцій, та й просто амбітності законодавців від науки. А воно міцне, те павутиння, ой, яке міцне! Не одна вже свіжа думка в ньому заплуталась.
Паливода якийсь час обмірковував те, що йому сказав Гончаренко, а тоді мовив:
ebooksa