Очевидно, феєю, яка обернула наші нічого не варті шери на банківські білети, був не хто інший, як лорд Регнолль.
Тоді я швидко розшукав його й урочисто оголосив, що в мене нагальна потреба з ним поговорити.
— Мій друже, якщо ви дозволите мені називати вас так, — весело відповів мені лорд Регнолль, — мені не було складно зробити так, бо вся сума, витрачена на це, менша за мій щомісячний прибуток. Мені надто хотілося, щоб ви, вирушаючи в нашу небезпечну подорож, були вільні від будь-яких грошових турбот. Я прошу вас більше не згадувати про такі дурниці. Дивіться на це, як на примху багатої людини.
— Мені важко погодитися з вами, лорде Регнолле, — сказав я.
— А пригадайте, Квотермейне, як ви вчинили з виграними двомастами п’ятдесятьма фунтами, які мали для вас у сто разів більше значення. Але, щоб не порушувати більше цього питання, я прошу вас вважати ці гроші подарунком, сплаченим вам наперед за участь у ризикованій експедиції.
Після цього ми почали обговорювати деталі нашої подорожі. Витрати тепер не мали значення, і нам можна було вибирати будь-який шлях.
Не зупинившись ні на жодному, я відкрив вікно і свиснув. За хвилину до кімнати ввійшов Ханс. Він усівся навпочіпки трохи осторонь. Я запропонував йому тютюну, він набив ним свою люльку і закурив. Потім я розповів Хансові про наші ускладнення у виборі шляху в Землю кенда.
Він вислухав мене уважно, потім попросив маленьку скляночку джину і, спорожнивши її одним ковтком, сказав:
— Я гадаю, баасе, що не слід іти через Кільву, де нам можуть трапитися работоргівці, які схочуть помститися нам за урок, одержаний ними останнього разу. Шлях через країну зулусів довгий, але вільніший, бо ім’я Макумазана добре там відоме. Не треба брати з собою багато людей. Потрібно взяти тільки два вози і кілька погоничів, яких можна завжди відправити назад, коли вони не будуть потрібні. Із земель зулусів можна послати послів до мазиту, які люблять бааса. Їхній король вишле нам назустріч носіїв. Із багатьма людьми шлях буде важчим, ніж із малою кількістю. Крім того, якщо з нами буде багато озброєних людей, народ кенда подумає, що ми хочемо воювати з ними. Якщо нас буде мало, вони швидше дозволять нам піти з миром. Хай баас і лорд Ігеза вибачають, якщо мої слова дурні.
Тут необхідно пояснити, що тубільці дали лордові Регноллю прізвисько “Ігеза”, що зулуською означає “вродливий”. Саведжа вони чомусь охрестили “Бена”, що означає “випнуті груди”. Мабуть, це прізвисько дали йому за гордовиту поставу. Обговоривши план, запропонований Хансом, ми погодилися, що він найліпший.
Майже за два тижні, закінчивши необхідні приготування, ми покинули Дурбан і попрямували піщаною дорогою в Землю зулусів.: Наш багаж і запаси були складені на двох міцних, напівкритих возах, які ночами були нам за спальні. Ханс сидів на місці кучера одного з цих возів. Лорд Регнолль, Саведж і я їхали верхи на витривалих конячках, добре привчених до стрільби.
Під час від’їзду сталася маленька пригода.
Саведж, який не схотів змінити свій чорний сюртук на зручніше вбрання, спробував сісти на коня не з того боку. Кінь, здивований такою поведінкою, сахнувся вбік, і бідний Саведж сторчака полетів на землю. Ми вже думали, що цим завершиться його подорож, як зненацька він схопився на ноги з незвичайною спритністю і почав стрибати і кричати:
— Зніміть її! Вбийте її!
Невдовзі з’ясувалося, в чому була справа.
Кінь злякався єхидни, яка, згорнувшись, спала на піску, а Саведж упав на неї і розчавив її вагою свого тіла.
— Я ненавиджу змій, — вигукнув він, переконавшись, що єхидна мертва й була одна, — і постійно натрапляю на них. Це, мабуть, погана прикмета, — сумно додав він.
— Навпаки, добра, — заперечив я, — оскільки ви розчавили змію, а не вона вжалила вас.
Після цього кафри дали Саведжу нове дуже довге ім’я, яке означало: “Той-який-сідає-на-зміїв-і-робить-їх-пласкими”.
Ми знову посідали на коней.
ebooksa